Кому Санта Клаус й Дід Мороз, а кому святий Миколай або Чому ми втрачаємо національну ідентичність героїв?

Бо якщо оповідка стосується святкових дарунків, то все частіше у текстах українських авторів я чомусь зустрічаю американського або російського героїв, а не українського. І що більше текстів мені трапляється на очі, то сумніше стає від того, що ми ладні любите чуже і нехаяти своє, а така річ як національна ідентифікація персонажа казки взагалі не притаманна більшості авторів.

Мені спершу здавалося, що цим грішать лише молоді автори. Ну написали одну казку про Різдво, там відразу вліпили Санта Клауса, аби текст став популярнішим. Проте, на жаль, все частіше бачу Діда Мороза чи Санту у казках відомих авторів, які вже мають численні літературні нагороди та видані книги.

Частенько навіть, коли у самому тексті йдеться про Миколая, то він чомусь зображений в одязі Діда Мороза – у червоній шубі з білими обідками та в шапці. Натомість Миколай за переказами завжди буде зодягнений у рясу й плащ, та має священичу шапку на голові. Тож власне постає питання – чи й більшість ілюстраторів, котрі розфарбовують сторінки дитячих книг, не знають, що ці персонажі виглядають геть по-різному?

Невже авторам байдуже, що українські діти, котрі читатимуть їхні тексти, ростимуть на переказах чужих фольклорних надбань? Бо ж загалом Дід Мороз – давній міфологічний образ, який завжди був злим. Він часто знищував посіви та худобу і щоб задобрити його, йому в жертву залишали молодих дівчат, прив’язаними до дерев.

Як святковий новорічний герой він з’явився в СРСР в розпал сталінських репресій (1937 р.). Пропагандисти того часу «запровадили» Діда Мороза, щоб звести до мінімуму вплив церкви довкола традицій та зокрема різдвяних святкувань. Тож навіть ялинка з того часу стала не різдвяною, а просто новорічною.

Я нормально ставлюся до того, що американські автори описують казкові пригоди свого Санта Клауса, німецькі – дідуся Ніколаса, скандинавські – Йоулупуккі. Але ж, погодьмося, було б дивно, коли б французький автор писав новорічну історію не про Пер Ноеля, а про Миколая. Тоді чому ж ми робимо персонажами своїх текстів чужих героїв?!

Про авторку. Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.