"Коли маєш справу з глиною, з часом ти вчишся її контролювати та відчувати", – Ліля Шкреметка

Пані Ліля живе в селі Чернятин Городенківського району Івано-Франківської області. Тут вона створила свою майстерню ручної ліпки, де виготовляють різноманітні керамічні вироби: тарілки, горнятка, глибокі миски та піали.

Коли розпочала займатися керамікою та як відбувається процес ліпки, розповіла майстриня Ліля Шкреметка, передає "Еспресо.Захід".

"Усі вироби ми виліплюємо руками, без використання гончарного кола, – каже майстриня. – Навчилася всього сама за допомогою англомовних відеоуроків на Ютубі. Я просто повторювала все, що робили майстри на відео. Мені цей процес дуже сподобався. Крім того, пропрацювала майже 2,5 року в майстерні "Покутська кераміка", що в Городенці. Коли маєш справу з глиною, з часом ти вчишся її контролювати та відчувати". 

Після роботи в майстерні Ліля зі своїм чоловіком вирішили, що варто створити власну справу, пов'язану з керамікою. 

"Тоді прийшла ідея створити майстерню, яка була б зосереджена на ручній ліпці та рослинних мотивах на виробах, – додає Ліля. – Вона почала працювати наприкінці літа 2018 року".  

Процес виготовлення таких виробів, до речі, досить тривалий – майже три тижні. 

За словами майстрині, спочатку вони закуповують спеціально оброблену глину для керамічних виробів у брикетах по 30 кілограмів кожен. Її везуть аж із Донеччини. Виготовляє таку глину завод "Керамічні маси Донбасу" у Слов'янську. Далі йде ліпка з глини виробу та відбивання малюнку на ньому. 

"Ми збираємо різні рослини, а потім на виробі відбиваємо його форму. Користуємося методом англобування (англоби  це та сама глина, тільки в рідкому стані із додаванням пігментів, за допомогою якої проявляють колір рослини. – Ред.) – для того, щоб малюнок був виразним, з насиченим та яскравим кольором після глазурування", – говорить Ліля. 

Після цього вся волога з виробу має висохнути. Процес сушіння може тривати до двох тижнів. 

Наступний крок – випікання у печі за температури 1000-1050 градусів. Після цього виріб глазурують, тобто покривають поливами (це тонке склоподібне покриття, яке робить виріб кольоровим). Наприкінці його знову випікають у печі.

"Є ще один староукраїнський етап – молочення. Вироби ззовні поливають домашнім молоком, а потім випалюють у печі за температури 400 градусів. Колір виробу стає коричневим, схожим до кольору дерева, – мовить керамістка. – Працювати з керамікою зараз значно простіше, адже багато механізмів модернізувалися. До прикладу, тепер є спеціальні новітні печі, які не потребують дров і постійної підтримки температури. У нас така на 100 літрів, вона електрична".

Найчастіше популярністю серед покупців користуються горнятка й тарілки.

У майстерні Лілії, крім неї, працює ще декілька жінок та її чоловік. Він більше займається організаційними питаннями, хоча вміє і гончарити. Тому інколи в майстерні з'являються й гончарні вироби.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.