Ховали у сорочці діда Шухевича. Маловідомі факти про похорон Івана Франка

Добірку оприлюднили на сторінці музею Дім Франка.

"Гарний день дала мати-природа на останню земну мандрівку своєму великому синові, який звеличав її красу в безсмертних піснях", – повідомляла газета "Діло" у 1916 році. Серце геніального Івана Франка переслало битись о 16 по полудні 28 травня. 

"Звістка про смерть великого поета завдала безмежної туги і нестерпного жалю всій Україні, а особливо його родині, яка не могла бути поруч з письменником в останні хвилини його життя", – написали на сторінці музею.

Іван Франко помер на самоті: син Андрій на той час уже помер, Тарас і Петро воювали на фронті, донька Ганна була у тітки в Києві, а дружина Ольга – на лікуванні у психіатричній лікарні. З кінця 1915 року письменник мешкав у притулку січових стрільців, але втік звідти і повернувся до своєї вілли на Софіївці.

Похоронили геніального письменника у сорочці Володимира Шухевича – діда Романа Шухевича. Як виявилось, у домі Івана Франка не було жодної порядної сорочки, тож його товариш Карло Бандрівський послав до Герміни Шухевич, а та дала вишиванку свого покійного чоловіка Володимира. 

Івана Франка початку відмовлялись ховати за християнськими звичаєм, бо своїми творами він заробив репутацію атеїста. До того ж перед смертю він не висповідався. Відтак настоятель Свято-Успенської церкви Василь Давидяк відмовив друзям письменника провести чин похорону. Натомість його в останню путь провів о. Володимир Гургула, перед яким Франко відмовився сповідатись. 

Попрощатись з Франком прийшло 10 тисяч людей, а домовину несли січові стрільці.

Знайти місце для поховання Франка відразу не вдалось, тож спочатку орендували місце у гробівці Сас-Мотичинських, розрахованому на шість домовин. А в окрему могилу домовину з тілом Каменяра перенесли лише через п’ять років, а пам’ятник на ній з’явився аж у 1933-му.