"Хочеш жити – вчися": історія бійця 128-ї бригади з позивним Копйо

Історію бійця опублікували на фейсбук-сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, передає "Еспресо.Захід".

Попри відсутність бойового досвіду, на початку війни, 28 лютого, закарпатець все залишив і пішов у військкомат, бо вважав, що в такий час кожен має піти. Чоловік спершу хотів записатися в тероборону, але офіцер у військкоматі переконав його йти у бойову частину. Так Андрій потрапив у 128 гірсько-штурмову бригаду.

"На війні я засвоїв одне правило: хочеш жити – вчися. Якщо будеш працювати над собою, то є шанс вижити, а якщо почнеш тупити й думати, що все обійдеться, то тебе запакують у чорний пакет… А ще багато залежить від везіння. Можеш бути суперспецом, та якщо потрапиш під авіаудар чи засипало в бліндажі, це тобі не допоможе…" – розповідає Копйо.

За словами захисника, вперше його могли вбити в кінці березня, коли біг на позицію з боєкомплектом. "То була наче гра на виживання. Відтоді багато разів був у реальних боях, потрапляв під авіаудари й артобстріли. Стріляв із "партизана" (одиночний "Град"), займався евакуацією поранених", - згадує військовий.

На Донеччині його підрозділ стикнувся з "вагнерами". "Це були специ – у кожного мінімум по 12 магазинів, у групі є "покемон" (кулемет Калашникова модернізований), "радійка" і ручний протитанковий гранатомет. Воюють групами по десять чоловік, по шість, по двоє. Просуваються й займають позицію, а якщо їх не чіпають, підтягуються інші. У місті можуть непомітно підійти без автоматів і закидати наші позиції гранатами. А можуть попереду відправити "м'ясо" – 10 чи 20 чоловік – а потім пустити спеців. Вони людей не жаліють, але діють професійно", - розповідає боєць.

Минулого року чоловік серйозно травмував ногу, потрапив у госпіталь, а потім на реабілітацію додому.

Чим буде займатися після війни, Андрій ще не знає. Каже, що спочатку треба вижити й перемогти, а там видно буде…

• Додамо, що боєць "Едельвейсів" Ігор Швидкий отримав відзнаку від Залужного.