Хай живе День єднання. Не свято, а день. Блог Тетяни Вергелес

Звісно, я, затята соборниця - прихильниця соборності України, підтримую усі роки, дні, години, миті єднання українців. А тепер і поготів. Зранку крутиться в голові, відоме зі шкільного Клубу інтернаціональної дружби мого радянського дитинства, але завжди актуальне: El pueblo unido jamás será vencido, російською – "Когда мы едины – мы непобедимы". Переклала українською як змогла: НА ЄДНІСТЬ СПРОМОЖНІ – МИ НЕПЕРЕМОЖНІ.

Зміст

Тож, хай живе День єднання. Не свято, а день. Святкувати будемо потім, коли загроза зменшиться. "Хто засвяткувався – той програв" - почула якось від одного мудрого рабина на Днях Ізраїлю у Львові.

Ключовим залишається День Соборності України 22 січня. А 16 лютого – день подолання тривожності, мобілізації духовних сил народу на захист своєї землі.
І, будь ласка, не треба гри і симулякрів бодай один день. Не треба до нас заколисливо муркотіти у тих виступах зі студійного мікрофона оголошеного на цілий день марафону. Бо ж в нашому генетичному колі Шевченкове застереження: "… присплять лукаві і в огні її окраденою збудять".

До речі про сон. Стартував день зі слів президента Зеленського. Чому такий напівсонний голос? Так ніби щойно з ліжка і до монітора? Вслід за ним, але зі студії, звернувся до українців голова Верховної Ради, кілька разів акцентував, що цей День - ініціатива Зеленського, і він увійде в історію. Чому президент не став поруч зі спікером парламенту у тій же студії? А взяв і вивищився над усіма? Розманіжений кіт забрався на шафу і споглядає метушню у хаті? На Кота Леопольда не тягне... Тут або Стефанчука також записувати в його помешканні, щойно з ліжка. Або Зеленського – до усіх в студію. Правильним було б стати поруч зі Стефанчуком. У нас же парламентсько-президентська республіка, правда?

А так, зокрема, я рада, що всі ключові особи за чергою підходять до того мікрофона і звертаються до нас. Відчуємо глибину щирості кожного. І звіримо зі своїми почуттями до України.

День попереду. Чітко формулюйте, навколо чого ми єднаємося. І задля якого майбутнього. Не забудьте про непохитний цивілізаційний вибір - євроатлантична інтеграція.

Ми вистоїмо. Ми все здолаємо. Україна була, є і буде.

НА ЄДНІСТЬ СПРОМОЖНІ – МИ НЕПЕРЕМОЖНІ.

Джерело

Про авторку. Тетяна Вергелес – журналістка, редакторка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.

2024, субота

30 листопада