Ірина Березовська. З життя бактерій, або Любов під час "корони"

– І скільки ж ми, в біса, зможемо отак плавати туди й сюди? – запитав він.

Відповідь на це запитання Флорентіно Аріса

тримав напоготові вже пʼятдесят три роки,

шість місяців та одинадцять днів і рівно стільки ж ночей.

– Усе життя, – сказав він.

Габріель Маркес, "Любов у час холери"

Я люблю літературу і біологію. Люблю книжки і мікроскопи. Люблю спостерігати за життям у всіх його проявах і копатися у мотивах людей. Цими днями я спостерігаю за людьми і думаю про мікроорганізми. Наче слушно у часи пандемії… Але думаю я про невидимих співмешканців на цій планеті в ось якому ключі.

Escherichia coli, вона ж кишкова паличка, дуже цікаво себе поводить. Коли в колонії цих бактерій починається криза, бракує поживного середовища, вони об’єднуються, щоб вижити. Це цікавий феномен у мікробіології - quorum sensing, таке собі відчуття кворуму з собі подібними, яке допомагає бактеріям вижити у несприятливих умовах. Для цього вони будують складні хімічні зв’язки. Прибити бактерію, яка об'єдналася з коліжанками, складніше, хоча антибіотики і змушують ці зв’язки розірвати. Здатність дружити (інгібітори) працюють за принципом "розділяй і владарюй". А бактерія Vibrio fischeri починає світитися, коли все погано. Система хімічної комунікації дуже цікава. Це якщо дуже вже спростити складні хімічні зв’язки, які допомагають бактеріям синхронізуватися, щоб вижити. Під мікроскопом - це страшенно красиво, зате у власному тілі - не дуже.

Але сьогодні про інше. Спостерігаючи за батлами невакцинованих проти вакцинованих у мережі, думається, що Escherichia coli розумніша від представників Homo sapiens. Сигнальні молекули кишкової палички працюють вони краще, ніж мізки деяких двоногих.

Кишкова паличка робить усе, щоб вижити, у той час, як людина розумна забуває, що в неї є інструмент, який дозволяє їй бути вище інших живих організмів. Вона може будувати стійкі зв’язки з собі подібними і без хімії.

Кишкова паличка не просить гарантій, що після чергової атаки з чужим вона виживе. Вона просто бере і простягає умовну руку подрузі поруч, щоб разом вижити.

Кишкова паличка не подає фейкової руки своїй подружці, бо розуміє, що це гол у власні ворота.

Кишкова паличка не ховається за лицемірним звинуваченням у використанні лінії абортованих клітин, а використовує зброю зі свого арсеналу. Бо так вона воювала проти багатьох хвороб в останні десятиліття і цього уже не змінити.

Кишкова паличка не здіймає галасу у мережі через те, що інші кишкові палички порушують її права і змушують її взаємодіяти, щоб вижити.

Якісь такі думки у мене після спостереження за життям прокаріотів.

Людство завжди буде боротися за виживання. Завжди будуть якась холера, чума, африканська сонна хвороба чи COVID-19. Тобто завжди треба бути готовими синхронізуватися зі собі подібними, щоб вижити. Гарантії - це ілюзія в світі, який весь час змінюється. Ми живемо поміж біологічних небезпек, і так буде усе життя. Тим не менше, варто встигнути помилуватися зірками, дочекатися цвітіння квітів, насолодитися заходом сонця, порадіти дітям і нагладитися котів. Нам зараз потрібен quorum sensing, щоб вижити і далі мати про все свою думку.

Я не знаю, чи кишкова паличка вміє любити, хімія про це нічого не каже, але жити вона точно хоче. Тому існує феномен quorum sensing. E. coli зробила людству послугу - з її допомогою був отриманий перший людський інсулін та інтерферон. Дивно, чому нікого не страшать ці продукти кишкової палички (ага, тої самої, яка оселилася у не найприємнішому місці - кишківнику)? Зараз у неї можна повчитися подавати руку собі подібниим, щоб вижити. Це ще не любов, але рух у напрямку до неї.

Любов заразна, як і SARS-CoV-2. Давайте це доведемо? Давайте виживемо? Бо кишковим паличкам без двоногих буде сумно на цій синій холодній планеті…

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.