Ірина Березовська. Кіт-волхв

"Чим тобі, Христе, віддячимось за те, що ти задля нас з’явився на землі як людина?  Кожне-бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку: ангели – співання, небо – зорю, мудреці – дари, пастухи – сповіщення чуда, земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір Діву…"

Стихира вечірні Навечір’я Різдва Христового

Цього Різдва все відбувалося якось похапцем: я закінчувала роботу, а  робота все не закінчувалася, велике місто заполонили машини і люди, всі поспішали і ніхто нікуди не рухався, хоч всі дуже хотіли. Я мчала до мами за багато кілометрів, бо був Святвечір і по-іншому бути не могло.

Якісь квапливі приготування на кухні, метушня з перевдяганням, котячі лестощі – і Надвечір'я Різдва минуло якось ніби у пришвидшеному відео. Відчувалася втома після напруженого тижня на роботі, хотілося спати і ситість перемагала – я задрімала під світло гірлянд. Прокинулася вже від того, що хтось вовтузиться поруч.  

Три славні царі й кіт Ірис прийшли привітати Новонародженого на комод, на якому стояв іграшковий вертеп. А розбудили мене три Царі, які впали і десь закотились під комод, а тим часом Немовля опинилося в тісних котячих обіймах...

Ще чула крізь сон, як щось гупнуло, але не надала значення. А коли повернулася, то Ірис своєю теплою шубкою вкутав Малюка так, що Його зовсім не було видно, а інші персонажі вертепу опинилися на підлозі. Коли я встала, котик затишно усміхався й навіть не хотів іти, коли покликала його їсти його улюблену рибку на кухню. Таке з Ірисом уперше, поїсти він любить завжди і всюди. Ще подумалося, що пухнастий захворів, і я підійшла до комода з наміром помацати йому носика й вушка, але те, що побачила там, вразило мене до глибини душі. Мій котик позбувся Царів і на їхнє місце влягся сам своєю пухнастою шубкою!

"Вона собі вовтузиться на кухні зі смачнючою рибкою, а Малюку тим часом холодно самому на комоді. Він же зовсім роздягнений. І в Його Мами немає теплої шубки ні для себе, ні для Малого", – напевне, думав у Різдвяне Надвечір'я мій Ірис. І тихо грів місце, доки Святе Сімейство затримувалося в дорозі до мого Вифлеєму.

Але це ще не все! Ірис приніс у наш домашній вертепик шматок рибки, який він отримав від мами. Заглянула на кухню – його мисочка була порожня, рибка, яку Ірис любить обожнює, якимсь чином опинилася коло фігури Малюка. Комод, вертеп, смажена риба… Можете тільки уявити мій стан.

"І волхви принесли Йому дари: золото, ладан, миро… і трішки муркотів, щоб Малюк спав міцніше!"

Мій кіт цього Різдва зрозумів більше, ніж я. Йому просто хотілось побачити Рятівника світу зблизька, а я  погрузла в метушні і суєті, весь вечір перемикалася на якісь робочі справи, була розфокусована  і зовсім неготова до Різдва. А мій кіт побув у моєму домашньому вертепі справжнім волхвом, показав мені, як іти за зіркою. Я зовсім забула про запах риби у вітальні й обіймала Іриса, який вперто не хотів вилазити з вертепу, хоча завжди має достатньо коробочок для ігор.  Він сьогодні не просто лише кіт, якого люблять всі, від малого до великого. 

Просто мій кіт йшов на Світло, бо не міг інакше і ніяка суєта, і жодна риба йому не стала на перешкоді. Дякую тобі, кіт. Вчуся у тебе любити...

"Кожне- бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку: ангели – співання,  небо – зорю, мудреці – дари, пастухи – сповіщення чуда, земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір Діву…" А мій кіт Ірис приніс Новонародженому шматок смаженого хека. Він просто любить  рибку найдужче, а ще він уміє ділитися тим, що є найдорожче в нього. Теж так би хотіла навчитися.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.

Фото: credo