Євангеліє від ослика-2

Це знову я, і мені знову не дає спокою віслючок із сьогоднішнього Євангелія.

Під Різдво мій мозок не давав ради через віслючка з колядки, який "смутно пасеться", а нині той ослик – як транспортний засіб з Євангелія. Не кінь, не паланкін, а віслючок, на якому катаються діти. Мій мозок шпортається на цьому уривку Євангелія і не дає собі спокою нині від ранку. Пробую собі уявити того віслюка і як йому було.

Думаю, ослику гарно жилося. Він возив солодкий інжир і пасся на зеленій травичці. Він хвицав хвостом дітей господаря і йому за це нічого не було. Ослики – вони такі. Вони можуть впертися, і вже ніхто нікуди не поїде. Але осликова мама – транспортний засіб для господаря. Вона не може визначати сама, що їй робити. Вона возить ті самі кошики з інжиром і двоногих, і за це їй дістається батогом, а ще трохи їжі, щоб життя не здавалося таким безпросвітним. Але ослик – він ще не знає про ярмо і правила двоногих. Він ще хвицається і буцається.

"Він потрібен Господу", – так казали учні того дня, коли просили осла в його господаря. І ці слова були, як пароль. Пін-код збігся, пазли склалися, ключ потрапив у дверний замок, сім-сім відчинився, пророцтво почало здійснюватися. Але маленький ослик не знав про це. Він тихо йшов зі своєю мамою, коли отой Двоногоий покликав їх до Себе. Було легко, бо Він був Сам, без кошиків з інжиром, і йти треба було містом, а не пустельним шляхом. Між зубами застрягла травинка, але вона тільки нагадувала, що скоро буде обід із зеленої трави. Та й руки у нього були ласкаві, і в них не було батога. Віслючок з мамою радо пішли за Ним. Чи не вперше в їхньому житті не було батога. От як за Таким не піти? Йшлося легко і просто, зовсім не хотілося буцатися і хвицатися…

Ослик просто знав, що Йому потрібні всі – й арабські скакуни, й маленькі вперті віслюки. У Нього всім є робота і є завдання. Аби лиш ніхто не буцався і не хвицався.

Ослик не знав, що більше не буде ярма, далі лише – суцільна свобода, просто треба протягнути рукою, як за фініком, і більше ніколи її не відпускати. Він ішов, бо його покликав Той Чоловік, і він не міг не йти.

Ослик ніс саму Любов. Але про це він ніколи не дізнається, хоча пізніше про це напишуть інші двоногі, які були з Тим Чоловіком.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.