До 150-річчя Станіслава Людкевича видадуть повне видання його творів

Важливу угоду у день народження композитора Станіслава Людкевича підписали його Меморіальний музей, Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові та Львівська національна філармонія ім. М. Скорика. Йдеться про те, щоби  до 150-ліття Маестро (яке музичний світ відзначить через сім років)  видати повне видання творів цієї непересічної людини – одного з організаторів Вищого музичного інституту імені М. Лисенка у Львові, композитора, фольклориста, музикознавця, педагога та громадського діяча Станіслава Людкевича інформує "Еспресо.Захід".

Як прокоментував нам директор Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові   Михайло Кобрин, багатотомник – це ціль стратегічна. Однак є і ціль тактична: перший том планують видати уже цього року. "Поки цілі не поставлені, їх не досягають, – каже Михайло Кобрин. – Ми визначилися з тим, що на часі і яким шляхом  до цього варто йти.  Наразі подали заявку на грант від УКФ на видання першого тому. Але це аж ніяк не означає, що коли не виграємо – робота стане. Просто шукатимемо інакших шляхів до втілення ідеї. Дуже хочеться запустити процес як ґрунтовного та дієвого опрацювання архівів,  так і повернення творчості Станіслава Людкевича  в активний музичний світ України. Бо його ім'я хоч і згадуємо часто, однак творів цього композитора у сучасному "вжитку" вкрай мало".

"У часи мого навчання, – за інакшої нагоди розповів мені композитор та диригент, засновник камерного оркестру Collegium Musicum Іван Остапович, – мій викладач з композиції Мирослав Волинський розповів, що, коли він ще був студентом консерваторії і під час якоїсь студентської конференції сказав, що добре було б видати збірник праць Людкевича, то потім мав купу проблем з КДБ, куди його викликали на допити, чому він так сказав і з якою метою. Тобто роль Людкевича в Галичині була дуже двоякою. З одного боку, композитор був дуже зручним для радянської влади, тому що звертався до теми Каменярів і щось присвятив російським революціонерам. А з іншого – про діяльність Людкевича до 1939-го року не прийнято було говорити. І саме ця подвійна мораль стосовно постаті цього чоловіка зіграла з ним злий жарт. Вникати в Людкевича глибше не дозволялося, тим більше, що було відомо про його зв'язки з людьми, котрі емігрували чи потрапили під заборону. До речі, Людкевич – чи не єдиний, хто, коли було судилище над Барвінським, виступив на його захист. Відтак говорити про нього можна було тільки в певному ідеологічному ракурсі. І ця інерція ще триває".

"Інерція в головах, на жаль, долається повільніше, – включився тоді  в розмову нині керівник Львівського органного залу Тарас Демко. – Тим більше, що в цьому випадку для її подолання потрібно багато непростої дослідницької роботи. Хоча, думаю, сучасник був би винагороджений. Адже йдеться як про талановитого композитора, так і про непересічну особистість, що могла дозволяти собі епатажні екстравагантні висловлювання і буржуазну поведінку – пити коньяк з кавою, ходити в галіфе і з бантами, інші речі. Інакше кажучи, цілком нетипову для піонера-партійника діяльність".

Перший том майбутнього повного видання творів композитора, вільнодумця та бунтівника, поліглота та поета  Станіслава Людкевича (а цей том мають скласти партитури, які ще належить відчитати) організатори планують розіслати усім філармоніям, консерваторіям та великим концертним залам.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.