Виробництво Протезного заводу можна відновити, але для цього не потрібна аж така велика територія, – головний інженер Желтяков

Для облаштування цеху, який виробляє протези, достатньо в середньому 500 м², водночас загальна територія заводу охоплює 2 га. Питання – що робити з рештою

Про це у коментарі "Еспресо.Захід" повідомив головний інженер, донедавна директор Львівського протезного заводу Андрій Желтяков.

Ще торік міністерство соцполітики, якому підпорядковується Львівський протезний завод, вирішило реорганізувати підприємство. Днями комісія законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки Львівської міськради підтримала проєкт ухвали про передачу заводу з державної власності громаді. На думку Андрія Желтякова, чи вдасться місту реанімувати завод, залежить від того, хто та як ним управлятиме.

"Якщо йдеться про відновлення певних тем, щоб вони запрацювали – це можна. Знову ж таки, кому це належатиме. Якщо це буде як державна система – говорити про відновлення нереально. Якщо приватні руки – тоді це можливо. Але йдеться про великі виробничі площі, які на сьогодні вже втратили свою актуальність. Там стоять станки ще 1970-х років, тобто це ще технології війни, відповідна точність, ресурс тощо. 

Раніше приїжджали представники фірм, які виготовляють інвалідні візки, бо наш завод в принципі позиціонувався як один з найбільших заводів з виробництва візків. Подивившись, вони сказали, що тут навіть нормально лінію не розмістити, сама архітектура будівель потребує оновлення. Дешевше існуючі виробничі приміщення знести та збудувати нові", – каже Андрій Желтяков.

Крім того, навіть якщо виготовити, наприклад, 1000 крісел, їх також потім ще треба продати. 

За словами головного інженера, у чотириповерховій будівлі на вул. Руденській,10 у Львові є протезна дільниця, де власне виробляли протези, та реабілітаційний центр на 24 ліжкомісця. Питання залишається щодо того, як будуть використовувати решту території – чи це буде ще якийсь бізнес, чи оренда тощо.

"Скажемо, що треба лікарню. Це ж не просто кабінети, це каналізація, санвузли та багато іншого. А тут фактично офісне приміщення. Дешевше іноді заново будувати, ніж реконструювати. Тому важливо, хто буде ці гроші вкладати, якщо це місто, то у скільки це обійдеться, чи робиться це зараз задля того, щоб потім сказали, що нічого не вдалося, а згодом хтось інший зайшов і побудував там щось.

Для протезного виробництва багато місця не потрібно. Зрештою, сучасний протезний цех можна за кілька місяців й поблизу лікарні збудувати, або ж подивитися на санаторії, поліклініки, лікарні у Львівській області, які "вмирають", у такому разі можна лише зробити ремонт, зайти і працювати. З іншого боку, якщо облаштують протезну дільницю на заводі, наприклад, на 500 кв м чи 900 кв м, що робитимуть з рештою площі, а там 2 га землі", – зазначає Андрій Желтяков. 

Головний інженер та ексдиректор протезного заводу у Львові вважає, що правильніше та справедливіше було би передати підприємство Фонду держмайна, який би виставив його, як інші казенні експериментальні підприємства засобів пересуванні і протезування в регіонах України, на приватизацію. Зараз це більш популістична заява, оскільки немає чіткої зрозумілості, що готове робити місто для реанімування заводу, яку продукцію хоче виробляти та чи покриє всі борги. 

Довідково. Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування, розташоване на вул. Рудненській, 10 у Львові, засноване у 1998 році. Підприємство обслуговує людей з обмеженими можливостями Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Рівненської областей. Дільниці в Рівному, Мукачеві, Івано-франківську, Луцьку виготовляють взуття і протези, а також здійснюють різноманітний ремонт