У Львові, напевно, чи не кожен велосипедист, який часто користується своїм двоколісним транспортом, знає про веломайстерню-магазин "Cobran bikes", що розташована на вул. Шевченка, 120. Тут ровери отримують не лише належний догляд, але часто їх дійсно таки "реанімують", щоб вони далі возили своїх власників. Керує майстернею-магазином Антон Канюк, колишній велогонщик, який знає майже все про велосипеди, тому може вирішити чи не будь-яку проблему пов’язану з двоколісним транспортом.
"Еспресо.Захід" поговорив з Антоном Канюком про справу його життя, наскільки львів’яни просунуті в користуванні велосипедами та про те, як обрати свій ровер.
Із 10 років велосипед став для Антона його найкращим другом. Адже мама Антона – тренерка з велоспорту. Довгий час він був велогонщиком, брав участь у комерційних змаганнях. А для цього треба щороку обов’язково проїжджати від 30 тис. км, щоб бути у формі! Однак у певний момент часу Антон зрозумів для себе, що не хоче змагатися за перші місця, а краще допомагатиме людям, які рухаються до медалей. Зокрема, своїй дружині Анні Нагірній, яка є професійною велогонщицею та чемпіонкою Європи. До того ж, його син з трьох років самостійно навчився їздити на велосипеді, тому, можливо, в майбутньому теж захоче займатися цим непростим спортом.
"Багатьом спортсменам у дитинстві "ламають" спортивне життя, коли змушують займатися спортом. Європейський принцип абсолютно інший. Там вчать спортсменів передусім займатися спортом собі в насолоду. У нас же юнаків змушують їздити по медалі, по перемоги. Але ти маєш хотіти цього, це не має бути так, бо комусь воно потрібно, інакше швидко перегоряєш. Багато спортсменів зав’язують зі спортом через цю неправильну систему. Раніше мріяв про перемогу на "Тур де Франс", але дійшов до думки, що краще я буду допомагати спортсменам перемагати, зокрема, ділячись своїми знаннями про велосипед", - розповідає Антон, лагодячи черговий велосипед у своїй майстерні.
Вісім років тому, коли Росія почала війну проти України, Антон Канюк переїхав з Кропивницька (тоді ще Кіровограда) до Львова. Тут він започаткував свій бізнес і зробив собі ім’я у Львові.
"Нещодавно заходив міський голова Львова, шукав нове м’яке сидіння для велосипеда, – каже Антон і додає, що інтерес львів’ян до велосипедів прямо пов'язаний з загальним фінансовим становищем в країні. – Якщо ситуація в країні нормальна, тоді купують велосипеди. Коли фінансові можливості стають гіршими, ровер стає непотрібним. Зараз бензин подорожчав і люди почали витягати свої старі велосипеди. Але сказати, що через це почали більше купувати їх, я не можу. Так, люди більше активізувалися, коли бензин просто зник із заправок, але не від того, що його ціна злетіла догори, а тому, що не було чим добиратися на роботу. Так само було з коронавірусом. Коли все обмежили, тоді люди згадали про свої велосипеди".
Стосовно інфраструктури, то за словами Антона, безумовно, кількість велодоріжок впливає на бажання пересісти на велосипеди.
"Наприклад, у Німеччині поширена практика, коли люди приїжджають машиною, але дістають з неї свій розкладний ровер, щоб заїхати в центр міста, а не стояти в заторах. У Львові теж такі з’являються. Я за те, щоб у Львові обмежили рух транспорту в центрі міста. Львів у центральній частині має вузькі вулички, які апріорі викликають затори. А обмеження стимулювало б людей більше користуватися велосипедами, скутерами чи чим завгодно, аби не машиною. Особисто я щодня на велосипеді їду з Рясного на роботу", - каже він.
Фахівець наголошує, що на загал українці мало знають про велосипеди, і від цього багато проблем.
"Людям важко зрозуміти, що в місті треба користуватися міським велосипедом, а не гірським чи шосейним. Спершу треба себе запитати, для чого вам велосипед? Тобто, де ви будете ним їздити, як часто. Багато людей купують гірський велосипед, думаючи, що зможуть ним всюди їздити, що на ньому буде "м’якше". Однак це не так. У місті має бути простий, але зручний ровер з малою кількістю передач, щоб ви лиш раз на рік заїхали на плановий огляд. Звісно, якщо ви щодня катаєтеся, тоді доведеться частіше заїжджати у веломайстерню".
Найчастіше у велосипедах ламається трансмісія. У середньому звичайний велоланцюг виїжджає 2-3 тис км. Ланцюги бюджетних роверів – 1 тис. км.
"Є правила користування ровером, треба змінювати ланцюг. Але коли періодично його змінюєш, то все інше по трансмісії не треба рухати. Люди цим нехтують, не знають. Їде, та й їде. Потім приїжджає до мене - а там немає нічого живого. Коли раніше міг поміняти просто ланцюг, то зараз треба всю трансмісію. Тоді в людей фінансовий шок. Це як мастило в автомобілі: можна його не змінювати, але потім доведеться одночасно поміняти половину двигуна", - пояснює веломайстер.
Антон Канюк каже, що 50% велосипедів зроблені для того, щоб людина мала задоволення від періодичного катання на них. Тому більшість велосипедів не розраховані на посилену експлуатацію.
"Потрібно не пропустити той момент, коли для вас "просто поїздити" стає вже щоденною рутиною. Бо тоді звичайний велосипед дуже швидко починає ламатися. Я всім кажу, що з роверами треба вміти еволюціонувати, не ремонтувати без кінця краю старий дешевий велосипед, який вже не витримує навантажень, а придбати новий і насолоджуватися своїми мандрівками. Українці дуже прив’язуються до своїх речей і можуть десятками років тримати старі велосипеди. У мене був такий клієнт, який працює в "Глово". Він витягнув свій старий дешевий велик і почав на ньому працювати. Але той постійно ламався і він щодня заїжджав до мене на якийсь ремонт. Хоч мені, звісно, вигідно, мати таких клієнтів, але я чесно йому постійно пояснював, що він усі гроші, які заробляє, витрачає на ремонт, а простіше один раз купити хороший велосипед і не мати ніяких проблем. Десь за місяць він скористався порадою, купив у мене новий велик, кілька днів не приїжджав, а коли приїхав, то лиш для того, щоб обійняти і подякувати, бо нарешті відчув різницю. Люди, які купують у мене ровери, на ремонт не приїжджають, хіба на планові огляди".
Зараз велосипеди, ціна-якість яких є хорошою, коштують від 10 тис. грн, хоча ще недавно така ціна була від 8 тис. грн. Тобто добрі ровери обійдуться в районі від 300 доларів. Якщо ви купуєте ровер до 200 доларів, то це підробка і найближчим часом вам доведеться міняти ту чи іншу деталь. Якщо говорити про дитячі велосипеди, то вони дешевші, коштують від 100 доларів.
"Сезон ремонтів-продажів велосипедів починається з першим потеплінням, у лютому-березні й іде "хвильками" аж до осінньо-зимового похолодання. У середньому щодня ремонтую та оглядаю 10-15 роверів. Натомість продаю дуже по-різному. Буває, що тиждень ніхто не купує, а буває, що за день чотири продаю. Дуже часто купують дітям на день народження, а потім і собі батьки вирішують придбати, щоб з дітьми кататися, а не бігати за ними. Я продаю ровери, придбані в перевірених постачальників, які напряму замовляють їх на фірмових заводах . В Україні не виготовляють велосипедів. Більшість роверів у світі виготовляють у Китаї. Там роблять і дуже хороші велосипеди, і всі можливі підробки. Людям без досвіду буває складно відрізнити якісний ровер від неякісного, часто купують просто через колір, не вникаючи, що там всередині".
Також майстер каже, що придбати електроровер – це не дуже хороша ідея, особливо для кур’єрів. Адже вони часто ламаються, загоряються і становлять небезпеку для інших через свою більшу масу і велику швидкість. Такі велосипеди навіть велосипедами не є, ви не берете участі в крутінні педалями. Для прикладу, в багатьох країнах Європи їх називають електроскутерами, адже вони можуть розвивати швидкість до 50 км.
"Оптимальний варіант – це електроровер із системою "асистент". Ти крутиш педалі, датчики розуміють, яку швидкість тобі треба, і допомагають їхати. Це вже велосипеди, бо потребують сили твоїх ніг. Вони зручні для тих, хто хоче швидко добратися до роботи і при цьому не спітніти", - пояснює.
Для Антона велосипед – це унікальна річ, навіть стиль життя, тому він точно не планує зав’язувати з крутінням педалями.
"З велосипедом у мене особливі стосунки. Був період, коли після закінчення кар’єри я просто не міг і не хотів більше їздити на велику, бо мав сильну апатію до цього. Але з часом цей депресивний стан минув, зараз я щодня з задоволенням долаю певну відстань на велосипеді. До того ж, мандрівки на велосипеді не лише приємні, а й корисні для здоров’я. Ясно, що крутіння педалей підтримує ваше тіло у формі. Але також дізнався від одного клієнта, що це дуже корисно для зору. Про це мені розповів стоматолог. У них через особливості професії зір з часом починає втрачати концентрацію. Цьому стоматологу порадили більше їздити на велосипеді, бо коли ти за кермом авто, то око постійно перенапружене, а от за кермом ровера швидкість руху менша, око тренується, фокусується, помічає всі кольори, перепади тощо. Тому велосипед – це дуже корисна штука у всіх сенсах".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.