Про це інформує Еспресо.Захід
Заслужений артист України, актор Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької та Творчої майстерні “Театр у кошику” НЦТМ ім. Леся Курбаса, викладач театральних дисциплін у Львівському коледжі культури та мистецтв Роман Біль разом зі своєю дружиною, викладачкою відділу теорії музики Львівського музичного коледжу ім. С. Людкевича Надією Біль за рік повномасштабного вторгнення спекли вже понад тисячу великих медівників для захисників України. Ці медівники разом з іншою волонтерською допомогою були відправлені на передову у різні гарячі точки України.
Як розповів нам Роман Біль, ідея випічки для захисників народилася спонтанно. Спочатку було бажання робити для української армії будь-що, аби тільки бути корисним. Так вони з дружиною вийшли на Львівську волонтерську кухню - групу ентузіастів, які взяли на свої плечі виробництво для захисників "сухих страв". Адже на передовій можливість нормально поїсти є далеко не завжди. У межах кухні терли буряк і моркву для сушки. А потім Надія Біль довідалася, що можна пекти медівники. Спробували. Вийшло.
"Ми печемо вдома, - розповідає Роман Біль - Маємо електричну піч. Інгредієнти для медівників - муку, яйця, родзинки, інші - беремо на волонтерській кухні. А коли нема, то купуємо самі, чи допомагають у цьому друзі, колеги, сусіди. Від березня щотижня випікаємо медівників двадцять, хоча було, що й до тридцяти доходило. Це між репетиціями, виставами, роботою, вимкненнями світла… Особисто я ніколи раніше не брався до кухні. А тепер побачив, що це не є вже аж так складно. якщо знати послідовність дій. Сьогодні вже можу і сам спекти ті медівники, хоча, як правило. роблю заміси і лечу на роботу, а дружина повертається з роботи і пече. Адже на те випікання потрібен час - півтори години один медівник печеться.
Чи не втомились ми? Буває, втома приходить, бо нема часу зайнятися собою, можливості нормально відпочити, зайнятися спортом.. Однак не нарікаємо, бо є відчуття, що саме така наша праця зараз необхідна. І коли з фронту приходять відгуки, що хлопці покраяли ті наші медівники на шматочки, порозпихали по кишенях і носять зі собою, їм справді дуже смачно - як вдома, то стає на душі так тепло. Наші з Надею медівники - це наш спосіб поділитися з воїнами домашнім теплом. І ми щиро раді, що їм це потрібно".