Чому дискусія про Чарльз/Карл зовсім не виглядає кумедною. Блог Олега Манчури

Навпаки, дуже навіть серйозною та важливою, бо зараз виставляємо ще одну мікрорамку і рвемо ще одну судинку, по якій транспортувалася отруєна чадним газом кров з Кремля.

Як людина, яка все ж мала диплом історичного факультету (поки не загубив)) я прочитав багато різної літератури і по історії Англії.

Звичайно, що мені природніше говорити "король Карл", бо саме при цьому імені виникає попсова картинка, як д'Артаньян намагається врятувати Карла, що стоїть на ешафоті в "Двадцять років потому".

Хоча ще тоді, підлітком, не знаючи про складні нюанси запозичення німецької манери для російськомовного (а отже і і згвалтованого україномовного) перекладу я дивувався: а чого його як француза кличуть?

Але чомусь зараз дискусію зводять до норм: от так каже правило і баста.

Сумнівне твердження щодо такого живого організму як мова, а тим більше покалічена.

Ми досі відхаркуємо наслідки сталінського правопису, який мав підігнати українську настільки близько до російської, аби стала просто її мертвою тінню.

А тут маємо перехрещення: і мова, і історіографія.

Хоча навіть проста логіка каже: а принц Чарльз, якого я все своє життя називав саме Чарльзом, змінив ім'я чи посаду?

Якщо просто посаду, то чому я маю називати його не так, як записано в його метриці?

І чому не так, як називає себе він сам, його прем'єрка та його посольство в Україні?

Тому ця дискусія не про норми, а про комфорт: будемо говорити Карл, бо Дюма писав про Карла.

Спрощено, але десь так.

Але якщо не можемо вийти зі своєї зони комфорту в такому дріб'язковому питанні, шукаємо відмазок і зачіпок, то чи можемо вимагати від російськомовних, аби вони вийшли зі своєї зони комфорту.

Повністю змінити мову спілкування це змінити всього себе, хоча формально в них теж є захисна норма: в Конституції досі російська виділена окремо.

Саме тому я буду говорити король Чарльз, хоча від цього трохи і скриплять коліщатка мого історичного кіно.

А ще, як жест доброї волі)) віднині буду використовувати слово Европа замість Європа.

Хоча з точки зору чинного правопису лише Європа.

Вийти з зони комфорту тяжко, бо ти одразу привертаєш увагу до себе, але з іншої сторони і дуже цікаво.

Понад десять років тому завдяки Андрію Мохнику я почав використовувати слова: совєцький, КГБ, СССР, УССР, Красная площа, Красная армія тощо.

І робив це не просто в соцмережах, а в текстах і телесценаріях, що інколи викликало здивування та вперте намагання виправити мене: це ж не по правопису!

Але я наполягав на своєму, бо використовувати постокупаційні норми мовотворення це те саме, що вступати в Євросоюз з конституцією УССР 1978 року.

Не тримаймося мертвого, маємо унікальне історичне вікно форматувати майбутнє.

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.