Божественна краса у буденному: Олексі Новаківському – 151

Про видатного українця розповідає "Еспресо.Захід".

Попри те, що Олекса Новаківський стійко асоціюється зі Львовом, народився він у зовсім іншому регіоні – на території сучасної Вінничини. А першу свою художню освіту здобував у Одесі. Далі ж доля завела його на навчання до Краківської школи образотворчих мистецтв, де він отримав стипендію завдяки чудовим відгукам одного із краківських художників. Тут його наставниками були провідні польські митці, серед яких Ян Матейко, Станіслав Виспянський та Яцек Мальчевський. Саме у цей період він почав формувати власну художню манеру.

"Тут ще нема світла. Кольорит трохи приглушений. Але яка сита зелень, яка свіжа жовтава краска гарбузів! Артиста займає не так об’єктивне віддання дійсности, як інтенсивність кольористики", – писав про його роботу "Гарбузи" Володимир Залозецький. До слова, монографія "Олекса Новаківський" за радянських часів була вилучена із наукового обігу.

Читайте також: "Мистецтво повинно народжуватись легко": Лесю Курбасу 136

Свою улюблену модель Анну-Марію, з якої написав чи не найвідомішу картину "Пробудження", Олекса Новаківський зустрів у невеликому польському селі Могила біля Кракова. Це була юна дочка вдови, у якої той винаймав кімнату. Згодом Новаківський та Анна-Марія побралися у Львові, у них народилися двоє синів. А над самим "Пробудженням" автор працював багато років і залишив низку проміжних варіантів. 

"Одну роботу, яку Олекса малював впродовж життя – це Пробудження. Він через цю роботу через весь міжвоєнний час мріяв про майбутню Україну. При всіх політичних розкладах в нас як нації не було шансів. Але була купка людей, яка намріяла нам незалежну Україну", – пише про прадіда Дзвенислава Новаківська. 

Читайте також: Порятунок костелу Всіх Святих у Годовиці на Львівщині - підводний човен, з якого не зійдеш, - Івона Лобан

Переїзд до Львова – це також окрема віха у житті видатного українця, до якої доклався митрополит Андрей Шептицький. Він запросив художника перебратися до міста Лева після виставки у Польщі, яка принесла Новаківському визнання та популярність.

Пропозицію митець прийняв, оселившись навпроти собору Юра у колишній віллі Яна Стики. Тут він не лише мешкав, але й мав майстерню. А працював майстер пензля безперервно, створюючи щораз нові й нові роботи. Серед них і безліч тих, які зображували самого Шептицького, а також не менше присвячених собору.

"Є тих розмальованих розповідей про гору св. Юра поверх сотні, – писав громадський діяч і близький приятель Новаківського Іван Голубовський. – І є річю характеристичною, що між сотнею тих творів про один і той сам предмет – немає двох, що були б до себе стисло подібні. До кожного з тих творів підложено іншу музику в формі, в красці, в світлі і в виразі".

Поряд із невпинною працею над своїми картинами, Новаківський також багато навчав. У нього була неймовірна кількість учнів. А 1923 року художник заснував у Львові мистецьку школу, яка стала одним із найвідоміших культурно-мистецьких осередків Західної України міжвоєнної доби. Чималу роль знову ж відіграв владика Андрей, який підтримав школу. Цьогоріч школа відзначає своє 100-річчя. У свій час вона стала першим на галицьких теренах українським художнім вишем, де освіту можна було отримувати у національному дусі.