Боротьба пріоритетів: декрет чи кар’єра? 

Марія була керівницею відділу у приватній фірмі. Тож коли дізналася про свою вагітність, одразу вирішила – жодного дня в декретній відпустці. Найкраще харчування, дорога няня, а для себе – боротьба за кар’єрні сходинки догори. Чи жалкує про вибір? Аж ніяк. Бо дитині потрібна мама, зреалізована у своєму потенціалі.

Галина працювала на державному підприємстві, відтак, звісно, скористалася нагодою три роки побути вдома, спокійно годувати та вкладати малюка, влаштовувати щоденні прогулянки та спостерігати за першими словами і кроками. Трійко її колег, які працювали значно гірше за неї, за той час уже стали керівниками підгруп, вона ж, повернувшись із декрету, була змушена здоганяти згаяний час.

Анастасія працювала фрілансеркою, тому могла поєднувати виховання дитини з робочими завданнями. Довелося відмовитися від відряджень із подвійною оплатою, зате жінка втішала себе тим, що щоночі має нагоду вкласти свого малюка до колиски й поспівати колискових. Та й робота приносила достатні заробітки, що дуже важливо, коли перебуваєш у декреті й потребуєш витрат для себе та малечі.

У моєму життєвому досвіді – три декрети. Перші два були один за одним із перервою у три роки, тож малюки практично зростали поряд. У той час я не перериваючись працювала та писала кандидатську роботу, складала кандидатські мінімуми та готувала наукові статті до збірників. Крізь безсонні ночі та постійні правки у тексті, писання-виправляння списку літератури на 942 позиції, відверто, не пам’ятаю, якими були перші слова дітей і коли відбулися їхні перші кроки…

Тож із третім малям у мене новий сценарій дій: тривала декретна відпустка й лише написання казок, бо цей процес приносить мені океан радощів і задоволення. 

Звісно, на робочому місці доведеться добряче впріти по поверненню, зате я бачитиму кожну важливу мить у дорослішанні свого сина!

А як ви давали собі раду з надважливим вибором – залишатися вдома чи працювати? Бути найкращою мамою чи хорошою працівницею? Мені цікаві ваші історії! Пишіть у коментарях!

Про авторку: Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.