У нас значно краща ситуація з мобілізацією, ніж здається. Блог Володимира Гирки

Про мене

Я ніколи навіть не уявляв що можу бути дотичний до армійської справи. Навіть після початку повномаштабного. Жив своє краще життя забезпеченого програміста. Виховував дітей. Єдине, що в мене помінялось - це нова велика стаття витрат на підтримку армії фінансово та інколи здавав кров. І, навіть зараз рішення долучитись до Сил Оборони прийняв не я. Це все довбана русня. А я просто дозрів. Русня змінила моє життя. І за це я їх ненавиджу та вважаю, що вони мусять здохнути. Також дуже вдячний всім тим, хто дозрів раніше та захищав нашу країну та мене. Надіюсь мені вдасться ефективно відпрацювати і свою частину.

Собі Я дав відповіді на важливі питання. 1) Це країна, в якій я планую далі жити. 2) Це країна, в які я хочу виховувати своїх дітей. 3) Я вірю, що ця війна не безнадійна та в нас є шанс перемогти. 4) Я не можу перемогти у цій війні чужими руками.

З зими я почав готуватись морально та фізично. Планував десь на осінь мобілізуватись щоб не прийшлось навчання проходити в літню жару. Ггг. Але держава вирішила, що повістка мені потрібна саме на сам пік літнього пекла.

Про ТЦК та мобілізацію

В мережі існує теза, що попри всі ці величезні зусилля ворога зірвати нашу мобілізацію, вона набирає хороших темпів. Навіть кращих, ніж очікувалось. З того, що я побачив в ТЦК (на ВЛК), та в моїй новій інформаційній бульбашці - ця теза є правдоподібною. У нас значно краща ситуація з мобілізацією, ніж здається з першого погляду.

Мені для контракту потрібно назбирати значно більше документів, ніж для звичайної мобілізації, то ж я мав можливість трохи потусити в ТЦК і на ВЛК (Тільки на лікарські доки витратив 3 дні). Мав трохи часу спостерігати за деякими процесами в середині (дуже цікаво). Мені видалась разюча різниця між двома групами людей. Перша група - купа бідолах, яких привезли з вулиці (з городу, з буд.майданчика, з прогулянки з собакою). Вже завтра вони будуть на бзвп, а за місяць будуть захищати якісь неназвані посадки. Кожен з цієї групи намагається довести унікальність своєї життєвої історії, але їх вже ніхто не чує (А насправді чия ж життєва історія не є унікальною?). Ця група людей - це демонстрація того, що буде з людьми, які хочуть обдурити мобілізацію, але не можуть. Повірте - ви б не хотіли опинитись в цій групі. Друга група - це люди, які взяли яйця в кулак і трохи більше контролюють процес потрапляння в армію. Вони мають рекомендаційні листи, знають чим хочуть займатись (не факт що будуть, то ж таки армія). В них все в порядку з мотивацією та ініціативою. Думаю, що більшість з них добряче підштовхнули останні зміни в процесах роботи ТЦК. Процеси ці далеко не досконалі, мабуть, не завжди законні. Але в них є логіка. І логіка ця десь така - якщо ми ще досі плануємо перемогти, то нам потрібні дуже непопулярні зміни в процесах мобілізації. В ідеалі - покарання за не оновлені дані мали б бути дуже жорсткими. Такими, щоб побільше людей заздалегіть дозрівали, що краще потрапити в 2-гу групу. Бо мені як без 5 хв військовому хотілось би, щоб поруч зі мною служили хоть трохи вмотивовані та свідомі люди, а не бусифіковані бідолахи.

Про мою нову інформаційну бульбашку

В мене зʼявилась потреба в конструктивній інформації, такій як - "а яка послідовність підписання контракту", "що мене чекає на навчанні", "як здобувати звання", "як підписатись на адекватне навчання", "як зібратись" і багато іншого. То виявилось, що для пошуку такої інформації треба відфільтрувувати просто тонни трешу. Там таке пишуть, шо огого. Одні - державі нічо не винні, інші ненавидять ТЦК, треті з розумним тоном пояснюють чому Україна повинна капітулювати (піти на перемирʼя). Насправді - це чудово. Ми навіть у стані війни продовжуємо жити у відносно вільній та демократичній державі. Так, демократія має свої недоліки. Але і дихати в такій країні вільніше. Шкода тільки, люди дедалі більше втрачають фокус, де наш ворог, і хто у всьому винен. А це - русня. Не втрачайте фокус, будь ласка.

Проте, відфільтрувавши треш, я опинився в новій значно кращій бульбашці. Виявилось що є багато людей, які добровільно йдуть в ТЦК. Діляться порадами та власним досвідом. І взагалі повертають мені віру в краще майбутнє.

Про важливе (Про фінанси)

Усі ці роки повномаштабного вторгнення ми з сімʼєю не шукали можливостей виїхати чи сховатись. А навпаки, ми шукали можливості підтримати державу та армію. Починаючи від усіх податків в повному розмірі без переходу на пільги. ОВДП - для підтримки країни, хоча ми розуміли, що ми втратимо на цьому. Регулярна здача крові. І звичайно великий відсоток бюджету щомісяця на армію - чи то через фонди чи напряму в підрозділи.

В цивільному житті я мав дуже достойний дохід. Об’єктивно, я можу на свої заощадження докупити собі екіпірування і покривати якусь частину потреб підрозділу. Але…

Але насправді мені потрібна підтримка. Можливо не так цифрами, як моральна. Мені важливо розуміти, що я не є просто дурачок, який сам собі придумав проблему, і маю вирішувати її власними силами та ресурсами. Мені необхідне відчуття, що ми всі (ну хоча б більшість) в одному човні та готові долучатись (хто безпосередньо в ЗСУ, а хто працюючи в тилу). Конвертувати моральну підтримку в ресурси можна на окремо виділену картку - 5375411403768091. Обіцяю, що не буде ніякого звіту. Але одночасно даю своє слово, що кожна гривня буде витрачена або на особисте спорядження або на потреби підрозділу для ефективнішої боротьби з ворогом. А якщо ви налаштуєте собі щомісячний платіж - то це взагалі буде ТОП. Дякую.

Джерело.

Про автора. Володимир Гирка – львівський іт-фахівець