Як раніше вже повідомляв, мене колись вже списували з обліку в ТЦК по стану здоров’я. Це сталося після перенесених в кучмівських концтаборах тортур, де я був як один з "Політв'язні справи "9 березня 2001 року". Відтак у 2014-му мене не могли призвати в ЗСУ, тому я пішов в добровольчий підрозділ.
Але коли у 2019-му побачив, що на посаду Верховного Головнокомандувача буде обраний той, який через своє невігластво і промосковське оточення приведе непідготовлену Україну до московського вторгнення, я добився відновлення мого обліку в ТЦК. І Тому в перші дні широкомасштабного вторгнення, в лютому 2022-го зміг відразу, добровільно мобілізуватися до ЗСУ. В цілому у ЗСУ був понад два роки, з яких близько півтора року провів у зоні бойових дій. Нагадаю, що деякі підрозділи і їх воїни в зоні бойових дій, без ротацій, з першого дня широкомасштабного вторгнення москви в Україну.
В цей бойовий підрозділ, з якого зараз демобілізуюся, я потрапив у 2022-му, написавши добровільно відповідний рапорт на переведення. Щоб потрапити саме на одну з гарячих точок фронту. Окрема довга історія, як бюрократія гальмувала процес переведення мене в бойову частину на гарячий відтинок фронту, аж до того, що "загубили" мій рапорт. Та зараз не про це.
Вже майже пів року, як в цьому бойовому підрозділі, з тих які зі мною були на момент коли я в нього перевівся у 2022-му, на жаль, я вже лишився один... Щобільше, на 80-90% склад цього підрозділу з того часу "оновився" разів зо два ...
Так, дехто раніше з тих чи інших причин перевівся в інші підрозділи, або демобілізувався. Але значна частина загинули або офіційно вважається "зниклими безвісти" ... Проте ми знаємо де саме вони приймали свій останній бій, і де колись буде ексгумація тіл цих Героїв ... Така вона правда війни, про що вам не скажуть в "єдиному телемарафоні" ... А я звісно не можу розкривати більше деталей, бо це може нашкодити нашій обороні.
Як надовго демобілізуюся, чесно кажучи ще не знаю. Залежатиме перш за все від того, як швидко, і чи зможу, відновити здоров’я. І звісно чи знайдеться відповідне моєму стану здоров'я і компетенціям місце у війську. Пропозиції посад в ТЦК, у функції яких входить рознесення повісток чи виловлення ухилянтів - навіть розглядати не буду. Ви знаєте мою позицію, що цим мають займатися місцеве самоврядування і правоохоронна система, яка займається будь-якими порушниками Законодавства і Конституції України. Це не функція військових виловлювати цивільних порушників законодавства. На військових це покладають московські агенти з бомбосховищ на Банковій, з їх невігласами, щоб максимально деморалізувати українське суспільство і пересварити його із оборонцями України.
Про що найбільше шкодую? Про те, що саботаж Верховним Головнокомандувачем створення ефективної і справедливої системи мобілізації ще у 2022-2023 роках, не дає можливості на демобілізацію десяткам тисяч українських воїнів, які виснажені в боях з 2022-го року. Вони не демобілізовані виключно тому, що не підготовлено резервів якими їх мали замінити.
Очевидно, що я залишатимуся в сфері сприяння обороні України в кожному разі. Адже війна сама не закінчиться. Навіть якщо якийсь недоумок знову захоче її закінчити "у сєбя в галавє" чи "простопєрєстатьстрєлянством" з "всеосяжним припиненням вогню" та підготовкою до "майскіх шашликов". Тобто, якщо ми хочемо миру - то мусимо продовжувати боротися, наближаючи Перемогу над московським агресором. Кожен, в міру своїх сил і можливостей.
Дякую всім, хто був весь цей час поруч, і тим хто буде поруч надалі!
Про автора: Микола Ляхович – правозахисник, політв'язень, психолог, військовослужбовець ЗСУ (лютий 2022 - квітень 2024).
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.