Для багатьох львів’ян ім’я видатного архітектора Юліана Захарієвича та його сина Альфреда досі залишаються terra incognita, хоча саме вони великої мірою визначили, яким має мати вигляд місто Львів у період його активної забудови. "Еспресо.Захід" розповість, що збудували ці архітектори і чому ім’я Захарієвичів є важливим для історії.
Юліан Захарієвич народився в родині вірменина Георгія Захарієвича та Юзефи з Ґросманів. Закінчив Технічну академію (1852–1857, нині — Львівська політехніка), професійну освіту отримав у Відні (закінчив у 1858, нині Віденська політехніка). Після завершення навчання працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австрійської імперії. У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці на різних посадах — від залізничного інженера почергово у Відні, Тімішоарі та Львові, до начальника руху в Чернівцях. Працюючи на цій залізниці, спроектував залізничний вокзал у Яссах, який зараз є одним з найбільших вокзалів у Румунії за кількістю транзитних пасажирів, а будівля станції була включена в список історичних пам'яток Румунії.
З 1871 року Захарієвич став завідувачем кафедри архітектури Технічної академії у Львові. У 1881—1882 роках — ректор Політехніки. Від 1892 року був одним організаторів Галицької крайової виставки у Львові. Також віг був членом багатьох товариств щодо пам’яток мистецтва Галичини. У 1877 році цісар Франц Йосиф І надав йому шляхетський титул Лицаря з Львигороду (Ritter von Lwigród). Отримав Захарієвич лицарський титул не за воєнне завзяття, а за талановиту працю архітектора.
Захарієвич був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. У 1885 році Юліан Захарієвич спільно з архітектором та підприємцем Іваном Левинським придбали у Львові велику земельну ділянку в місцевостях Новий Світ і Байки. Від 1888 року вони почали забудовувати її віллами за власними проєктами (тепер ця місцевість відома під назвою Кастелівка). Професійний "клан" Захарієвичів і Левинського у певний момент майже монополізував найважливіші будівельні й архітектурні проєкти на теренах Львова.
Після раптової смерті Юліана Захірєвича у 1898 році, його справу у будівельному бізнесі продовжив син Альфред Захарієвич. Він у 1902 році заснував власне архітектурне бюро і будівельне підприємство у спілці з Юзефом Сосновським, за участю інженера Міхала Фінкельштейна. Альфред заснував найбільшу в Галичині фабрику залізобетонних виробів, розгорнув діяльність у галузі промислового будівництва. До 1914 року його фірма спорудила понад 200 мостів по всій Галичині. Крім цього, він є автором проєктів до низки будинків у Львові.
Як відзначає дослідник творчості архітектора, доцентом УКУ, кандидатом мистецтвознавства Ігор Жук, вклад Захарієвича та його сина в історії архітектури Львова останньої третини ХІХ – початку ХХ століття важко переоцінити.
"Вони були лідерами. Один був основоположником Львівської архітектурної школи доби історичних стилів, яка далі розвивалася включно до 30-х років ХХ століття. Його син – це спадкоємець. Але ця спадкоємність – дуже специфічна і дуже цікава. Це була спадкоємність і суперництво по лінії батько-син. Доба архітектури періоду Рінгштрассе і архітектури у традиції раннього модернізму Вагнера. Коли Юліан Захарієвич пішов із життя, а це була його передчасна смерть наприкінці 1898 року, на той час його син завершував професійні студії. Хоча вже наступного року у фірмі Івана Левинського він виконував проєкт Пасажу Міколяша. Але це було суперництво чи певна дискусія в часі: дихотомія архітектури історизму і архітектури модернізму. Паралелі тут можна вибудовувати в різних сферах людського життя і діяльності", - каже Ігор Жук.
Львівська політехніка
Фото: Львівська політехніка
У 1873 році архітектор Юліан Захарієвич створив проєкт будівлі нового корпусу технічного університету у Львові. Його затвердили. Тоді, за планом мали виконати триповерховий головний корпус та будинок хімічної лабораторії. На втілення проєкту у будівельників пішло три роки. У 1877 р. завершилось спорудження будівлі головного корпусу Львівської політехніки. Саме з цієї споруди розпочалася кар'єра професора вже як основоположника Львівської архітектурної школи. Відзначивши внесок Захарієвича у будівництво та розвиток освіти, колегія професорів обирає його ректором Політехніки.
Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського
Фото: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського
Цей червоний будинок у Львові знають, здебільшого, художники та мистецтвознавці, а решта львів'ян не дуже, хіба те, що він знаходиться поряд собору св. Юрія. Теперішній художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського розташований у колишній віллі художника Яна Стики. Вілла споруджена в неороманському стилі за проєктом архітектора Юліана Захарієвича. У 1907 року будинок придбав греко-католицький митрополит Андрей Шептицький і 1908 року подарував його Національному музеєві у Львові. У 1913 року в цьому будинку оселився художник Олекса Новаківський, переїхавши з-під Кракова до Львова на запрошення митрополита Шептицького.
Храм святого Іоана Золотоустого
Фото: Храм святого Іоана Золотоустого
На теперішній вул. Лисенка, 43 розташована теперішня церква ПЦУ, яка раніше виконувала функції костелу Найсвятішого Серця Ісусового і монастиря францисканок. Костел був збудований у комплексі з жіночим монастирем сестер-францисканок, а засновницею і першою настоятелькою була сестра Марія (Людвіка Моравська), яка активно працювала над ідеєю будівництва храму і монастиря. На тодішній новокупленій ділянці монастиря розташовувались городи. У 1877 р. орден викупив її, а Юліан Захарієвич запропонував та безкоштовно виконав проєкт. Будівля монастиря і храму виконана з червоної нетинькованої цегли.
Галицька ощадна каса
Фото: Галицька ощадна каса
Колишній будинок Галицької ощадної каси – тепер це будинок Львівського музею етнографії та художнього промислу НАН України та Інституту народознавства НАН України. Його побудували на місці давнього "Англійського готелю" за проєктом Юліана Захарієвича у 1889-1891 рр. для будинку Галицької ощадної каси у стилі пізнього історизму (неоренесанс). Імпозантна банківська споруда, локована на наріжній ділянці, на куті просп. Свободи (східний фасад) та вул. В. Гнатюка (північний фасад). Разом з розташованим навпроти будинком колишнього Празького Банку творить один з найпомітніших акцентів просп. Свободи. Галицька ощадна каса стала останньою великою і успішною роботою архітектора.
Зусиллями сина Захарієвича, Альфреда у Львові було спроєктовано та зведено низку видатних архітектурних пам’яток, які у наші дні є окрасою міста. Йому належить робота над Балабанівською кам’яницею на вулиці Валовій (будинок під номером 7), яку архітектор здійснив спільно з Юзефом Сосновським та який було зведено у 1910-му році.
Промислово-торгова палата
Фото: постала будівля для Промислово-торгової палати
У 1912-му році на сучасному проспекті Шевченка за проєктом Альфреда Захарієвича та Юзефа Сосновського (тоді – вулиця Академічна, 17) постала будівля для Промислово-торгової палати Львова. Це будинок, у якому втілені сецесійні та неокласицистичному стилях. Зараз він використовується як офіс обласної прокуратури.
У 1909—1911 роках за проєктом архітектора Альфреда Захарієвича у стилі неокласицизму був зведений п’ятиповерховий будинок для акціонерного кооперативного банку. Будинок був побудований для Акціонерного союзного банку. У міжвоєнний період у будинку розмістили дирекцію пошти, а за радянських часів – обласне управління внутрішніх справ. Зараз – головне управління поліції Львівщини.