"У Верховну Раду намагаються внести законопроєкти, які мають на меті посилити владу президента", – Софія Федина

Журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася із народною депутаткою України Софією Фединою в "Актуальному інтерв’ю".

Пані Софіє, справи крайніх днів у мене викликають двоякі враження. З одного боку, бачимо санкції проти Віктора Медведчука, його дружини Оксани Марченко та закриття трьох проросійських каналів. Але з іншого  – численні суди проти громадських активістів та ветеранів російсько-української війни. Я маю на увазі справу Ріффмастера, котрий досі залишається під вартою, ваша справа із Марусею Звіробій та зовсім нещодавнє засудження Сергія Стерненка. У яку гру грає Зеленський, на Вашу думку?

Розглядаючи ці справи, дуже хочеться мати холодний розум. З одного боку, виглядає, що це боротьба Зеленського за різні рейтинги, тобто загравання з східною та західною аудиторією. Адже справами проти Віктора Медведчука і його телеканалів він привабив до себе національно налаштовані середовища. А ось справою проти Сергія Стерненка він, чесно кажучи, показав, що й крайніх "бандерівців" може посадити за грати.

Масові протести і те, як влада намагалася убезпечити себе силовиками – показали, що влада боїться.

Це перший сценарій. Другий - Зеленський, розуміючи, що йому лівий електорат, тобто ОПЗЖ і всі інші, вже не світить, він почав грати на національному фронті. А Москва вирішила зреагувати. Чесно кажучи, зважаючи на такі дії президента, ми всі чекали певної реакції на фронті. Звісно, загострення є, але не такі масштабні, як ми наразі чекали.

А ось чимало аналітиків розглядає справу Стерненка як своєрідну помсту Зеленському. Якщо дивитися на це з точки зору Московської Федерації, то найкраще поставити його на місце можна дестабілізувавши країну і знівелювавши будь-яке значення очільника держави. Справа Стерненка показала дуже чітку дестабілізацію чинної влади. Масові протести і те, як влада намагалася убезпечити себе силовиками – показали, що влада боїться.

Третій момент, мені видається, є ще питання до активних громадян України. Тому що, на жаль, з'явилося чимало загрозливих речей на кшталт: "ой, за Стерненка не треба виходити, бо він щось не так казав". У даному випадку вирок справедливий? - Ні, отже потрібно виходити. "Ой, ми не будемо виходити за Звіробій та Федину, бо вони "порохоботки". Наша справа справедлива? Нас судять за слова і хочуть дати від п’яти до 15 років. Ні, не справедлива, треба виходити. Тані Чорновол вручили підозру за те, що вона брала участь у масових заворушеннях з використання сили. Це є справедлива постановка питання про нашу Революцію Гідності? У той час, коли Європейський суд з прав людини виносить рішення, що це був мирний протест мирних протестувальників. Це не справедливо, тому потрібно реагувати.

Дуже благодатне поле для провокаторів: грати та роз’єднувати національно-патріотичне середовище. Що у першому, що у другому, що у третьому сценарії ми можемо протиставити лише єдність у тому, що було символами Євромайдану: у боротьбі за справедливість, за закон, за право на свою позицію і право жити у своїй державі.

Мене насправді вразила кількість людей, які вийшли на вулиці міст після оголошення вироку Сергію Стерненку. Як Ви думаєте, чому саме ця справа так розворушила суспільство? Адже довго триває справа Шеремета, Андрій Антоненко досі залишається під вартою, ваша з Марусею Звіробій справа… Протести чи акції підтримки є, але вони не такі численні.

Ця справа могла бути тригером, тому що вже дуже багато накипіло. А тут молоду людину садять на сім років ні за що. Тому що людині, котру ніби то викрадали, ніщо не загрожує. А судять за смішні 300 гривень. Далі зважаємо на те, що вирок виносив Одеський приморський суд, і "мегазашкварений" суддя. Таке враження, що нам впихають - ось на вам патріоти, наїжтеся.

Українці здатні піднятися тільки за справжні цінності і тоді, коли це є кричуща несправедливість.

Але в нас не відбуваються справжні Майдани, справжні зрушення, коли ми йдемо за чимось матеріальним, за якимись благами, на кшталт податків чи пільг. Українці здатні піднятися тільки за справжні цінності і тоді, коли це є кричуща несправедливість.

Справа зі Стерненком мені нагадує початки Революції Гідності. Тоді теж вийшли студенти і скликали віче. Як думаєте, може засудження Сергія Стерненка стати рушієм більш масштабних протестів?

Чисто концептуально так. Але чого я особисто боюся, щоб цю справу не використали для піару самого Сергія Стерненка. Його справа є надзвичайно важливою у контексті розмови про правову державу. Втім, якщо ми зі Стерненка будемо робити нового лідера, який прийде і врятує світ, то насправді це буде деструктивним для самого патріотичного середовища України.

Тут треба знайти грань. Наші люди надто люблять зачаровуватися, потім розчаровуватися і потім самознищувати не лише того, в кому вони зачарувалися, але самознищували самих себе як середовище, що здатне діяти у захисті українських цінностей.

Дуже би не хотілося, щоб Сергія використали для того, щоб дискредитувати частину ідей і боротьбу за самодостатню українську державу. Тому дуже важливо об’єднуватися. Насправді у мене був прикрий момент. Коли стояло питання перед представники середовища Стерненка у Львові, чи іти на наш суд, вони відмовилися, бо це "не їх формат". Мені прикро, бо з таким позиціонуванням ми могли не приходити до Стерненка.

А ви Стерненка підтримували...

Так, ми ходили до нього на суди і то не одноразово. З таким же ж позиціонуванням хтось може не прийти на суд до Ріффмастера. Але насправді у нас немає справи Стерненка, Ріфмастера чи Федини і Звіробій.

У нас є тоталітарного типу держава, яку будує президент Зеленський.

У нас є тоталітарного типу держава, яку будує президент Зеленський. Нині в контексті справи Стерненка постало питання, що потрібно звільнити Ірину Венедиктову (генеральний прокурор України. - Ред.) Так, Ірину Венедиктову треба звільнити, але питання в тому, що вона не є самодостатньою людиною. Коли звільнили людину Зеленського Рябошапку (ексгенпрокурор. – Ред.), до речі, при тому, що він мені підписав підозру, я не голосувала за його звільнення, адже знала, що призначать Ірину Венедиктову. Тож, якщо Рябошапка був стовідсотковим прокурором, то Венедиктова – двістівідсоткова. Якщо говорити про звільнення Ірини Венедиктової, потрібно чітко усвідомлювати, хто може бути на її місці. І, не дай Боже, щоб це був Андрій Портнов, який чомусь занадто розпустив щупальця у нашій країні. І в контексті того, що ми маємо річницю Революції Гідності, особливо розстрілів на Майдані, а ще наближається річниця окупації Криму. Усі ці справи накопичуються, тому надзвичайно важливо позиціонувати не просто захист когось із нас, а захист правової держави і спільну працю в захисті кожного, хто дотичний до виборювання правди та справедливості.

До речі, про Революцію Гідності. Днями стало відомо про обшуки ДБР у сотника Самооборони Майдану Ігора Солонинка. Хочеться у цій справі згадати Ірину Венедиктову, котра обіцяла розслідувати "майданівські" справи до кінця 2021 року. Але чи не опиняться на лаві підсудних учасники революції замість справжніх убивць?

Для початку, "беркутівців" Зеленський вже відпустив. Частина з них вже виїхали на Московську Федерацію, а частина з них повернулися з претензіями, що, виявляється, агресивні мітингувальники вбивали мирних "беркутівців". Другий момент полягає у тому, що Ірина Венедиктова вже неодноразово анонсувала, що хоче скасувати закон про декриміналізацію Майдану і дій "майданівців". Тобто вона хоче, щоб всі "майданівці" були підсудні за те, що  безпосередньо робили на Майдані.

Я нагадаю, що зараз декриміналізовані усі статті, крім вбивства. Тому, я розумію, що до будь-кого з учасників Революції Гідності будуть чіплятися через потенційну їхню причетність до так званого вбивства "беркутівців". Але у нас є рішення Європейського суду з прав людини, і мені дико бачити, як в державі, що позиціонує себе демократичною, це рішення, мало того, що замочується, але воно критично не враховується.

Майдан був мирним, ЄСПЛ каже, що на Майдані у мітингувальників не було агресивних намірів. Тобто йдеться про репресивну машину держави проти мирних протестувальників. Мені видається, що у кожній цивілізованій державі на цьому це мала би бути тотальна крапка. Але ми бачимо справу проти Тетяни Чорновол, Андрія Парубія, анонсовані тим же Портновим справи по Майдану щодо Турчинова, щодо інших активістів Майдану. Я не знаю чому саме почали з Ігора Солонинка, але це абсолютна дика ситуація. Це є анонс, що кожен може стати наступним.

Насправді такі неочікувані обшуки – тривожний дзвіночок для кожного учасника Майдану. Тим паче, зважаючи на абсурдні справи, які малюють громадським активістам...

Це симптоматичний дзвіночок, тому що, дивіться, Стерненка садять на сім років з конфіскацією половини майна по суті ні за що. А щонайменше кілька людей, яким приписують фінансування тероризму, сидять спокійно у Верховній Раді, перереєстровують свої телеканали і обіцяють погром владі Зеленського. Якісь неспівмірні речі. Людина, яка боролася за українську державність, і люди, котрі звинувачуються на офіційному рівні  у співпраці з терористами… І чомусь патріота садять, а промосковську нечисть утримують у парламенті.

Що далі може розвиватися? А далі можуть розвиватися усі справи Майдану. Тому лише наші сукупні зусилля, тільки консолідована позиція зможе допомогти протистояти усьому, що відбувається. Поодинці пересаджають усіх. Мені би дуже хотілося, щоб наші національно-патріотично налаштовані середовища нарешті це зрозуміли.

Чомусь патріота садять, а промосковську нечисть утримують у парламенті.

Ще один момент, який мене реально дістав, якщо не сказати гірше. У всьому "винен Порошенко". У роки правління п’ятого президента московська нечисть сиділа тихо. Поступово здійснювалися насправді демократичні дії. За крайні два роки Зеленського при владі ніхто йому не забороняв справитися з корумпованими суддями та садити промосковську нечисть. Натомість ми бачимо, що саме Зеленський і його середовище повертають і садять на впливові місця причетних до розстрілів на Майдані. Дуже показова справа з Татаровим. Він сидить в Офісі президента, ми знаємо, що він покривав розстріли, причетний до віддавання наказів. Але справа щодо нього взагалі не рухається, тому що так виглядає, що його покриває і Генрокурорка, і ДБР, і Зеленський. Але є ще цікавий момент. Зараз у Верховну Раду намагаються внести законопроекти, які мають посилити владу президента, зокрема дати йому можливість одноосібно призначати директора НАБУ і керівника ДБР. Маючи уряд, монобільшість, Генеральну прокуратуру, МВС, Службу безпеки України, отримати ще НАБУ і ДБР?

Фактично одноосібне керування державою...

По суті, узурпація влади. А в контексті конституційних змін, які він хотів вносити, ми отримуємо недоправителя, який буде гнобити кожного, хто дозволить собі іншу думку чи іншу позицію. Угодні йому корупціонери сидітимуть поруч ним, а ті, хто перечитиме, - сидітимуть у в’язниці.

В парламенті можуть знайтися на це голоси?

Для цього потрібні конституційні зміни.

Тобто 300 голосів...

Так. Треба 300 голосів. На жаль, якщо мобілізувати усіх "слуг", а далі маємо такі середовища як "Майбах" і "Довіра", частково у когось пожебрають або когось куплять. То за дуже великого бажання це можна зробити. Але що це буде значити для держави? Точно не те, що ми виборювали у 2013 – 2014 роках.

Христина Парубій

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал