"Невдовзі люди більше довірятимуть блогерам, ніж новинним сайтам", – Роман Гапачило

Журналістка "Еспресо.Захід" зустрілася з лідером "Kolegi Studio" Романом Гапачилом.

Романе, як загалом ви оцінюєте український контент на YouTube?

Відсоток україномовного на YouTube переконливо зростає.  У нас такий є сайт manifest.in.ua, який фіксує подає всі ютуб-канали, які мовлять українською. За його даними, нині в Україні є понад дві тисячі таких "ютуберів", котрі мають хоча б п’ять тисяч підписників і вище. Торік цифра була не вищою за півтори тисячі. Тому з впевненістю можу констатувати, що український сегмент зростає. Тішить навіть і те, що цьогоріч вперше була українська YouTube- премія, де наш канал "Kolegi Studio" увійшов до п’ятірки кращих інтернет-каналів України. Нас обігнав канал Ukraїner, який демонструє, що Україна красива і тут живуть цікаві люди. Хоча ми їм програли, але були в п’ятірці, і для нас це круто. А ще серед лідерів був "Канал ім. Т.Г. Шевченка", до якого лише за цей рік долучилося 300 тисяч підписників. Тобто сегмент розвивається, чимало "ютуберів", які досі мовили російською, переходять на українську. До прикладу, найбільший канал, "Чьоткий паца", що має чотири мільйони підписників, починав з російськомовного контенту, а тепер вони знімають відео лише українською. 

За спостереженнями львів'ян, з якими я спілкувалася, 60% контенту в мережі – російською. Наскільки важко конкурувати й розвивати свій україномовний продукт?

Це дуже складно. Якщо подивитися на тренди YouTube, там майже ніколи немає нічого з України, практично всі російські відео та канали. Знаєте, чому так? Тому що там ця сфера більш розвинена, інвестується та рекламується.  В Україні онлайн лише зароджується. Треба розуміти, що контент сам себе не зробить, він має певним чином генеруватися: купити світло, камеру, поставити звук, монтаж, зробити відеоефекти. Усе коштує грошей, потрібно постійно інвестувати в проект, аби зробити його кращим. Ми знімаємо гумористичні скетчі до 5 хвилин, і це дорого. Один ролик для YouTube коштує 1500 доларів.  Уся наша робота відбувається за кошти глядачів. 

У нас триває вічна суперечка між російськомовним та україномовним. Якщо ці два сегменти поставити на ваги, що зробити, щоб зацікавити людей саме українським продуктом? У вас, до речі, це непогано виходить…

Своїми відео ми заохочуємо дивитися українське, фактично, робимо не примусову українізацію. Мовляв, дивіться: українське може бути популярним.

Український продукт одразу відрізняється. Ми маємо глядача, який передовсім завжди дивитиметься українське. З іншого боку, нас дивляться люди з усієї України. До речі, нам пишуть коментарі російською і перепрошують за те, що пишуть мовою окупанта. Своїми відео ми заохочуємо дивитися українське, фактично, робимо не примусову українізацію. Мовляв, дивіться: українське може бути популярним. У нас є ролики, які набирають по мільйону переглядів. Це свідчить про те, що нас дивляться не лише у Львові, а й у всій Україні. З Росії теж маємо чимало "прихильників". З того мільйона 50 тисяч  буде від східного сусіда. 

Цікаво. І що вони вам пишуть? 

Різне пишуть. Є й агресивні коментарі, типу: "та, та, будете там мить унітази". Ми, звичайно, їх "лайкаємо", відписуємо, "дякуємо за гарний, позитивний коментар. Щастя вам, здоров’я". Головне – створити якісний контент, тоді і глядач з’явиться. У нас гумористичний канал. Відповідно, людина, котра підписалася на нас, знає: тут буде якісний гумор українською. Підписників залучили, а далі збираємо кошти. Людина підписує свою картку і щомісяця з неї знімає  долар, два, три, хтось може собі дозволити й 10. Усе це на те,  щоб ми могли створювати свій продукт. Ось невдовзі почнемо знімати шостий сезон за кошти людей.

До речі, про кошти. Як гадаєте, можливо, потрібна державна підтримка україномовних ютуб-каналів? До прикладу, як у ситуації з Geek journal, коли величезний медіахолдинг "налітає" на невеличкий ютуб-канал. Вони ж не можуть конкурувати. Чи все таки YouTube має бути незалежним?

Ситуація з Geek journal показала, що ютуб-спільнота є єдиною і солідарною. Для мене важливе питання інтелектуальної власності, тому ми дуже прискіпливо розбиралися в ньому.

Якби був діалог між ютуб-спільнотою і державою – це було б цікаво. До прикладу, нам теж потрібна інфраструктура, щоб створювати свій контент. Я орендую для зйомок знімальний майданчик і мені це коштує грошей. А якби це була державна студія з хорошою камерою, світлом, поставив би все, що мені потрібно, і працював. Співпраця в будь-якому варіанті має сенс. Ситуація з Geek journal показала, що ютуб-спільнота є єдиною і солідарною. Для мене важливе питання інтелектуальної власності, тому ми дуже прискіпливо розбиралися в ньому. Ми – майже останній канал, який записав відео на їхню підтримку. Вони взяли частинки відео й показали в себе на каналі. Але вони його використовували у форматі fair use, тобто зробили огляд на це відео й не використовували його для монетизації.

А чи можуть між собою конкурувати ось такі україномовні ютуб-канали і величезні холдинги, як, до прикладу, 1+1?

Складно, адже це медіахолдинг, який має фінансування. Хлопець з дівчиною із Запоріжжня п’ять років мають канал, звісно, вони не можуть конкурувати, але ми розуміємо, що людей, котрі дивляться ютуб, стає все більше. Думаю, невдовзі люди більше довірятимуть блогерам, ніж новинним сайтам. У США проводили опитування: кому ви більше довіряєте – президенту, мамі чи блогеру? Тінейджери вже відповідають, що блогерам. Частка глядачів українського YouTube зростатиме, але конкурувати з такими, як 1+1, який має свій медіаресурс, доволі складно. 

У цьому й плюс, адже на них немає олігархічного впливу, вони, фактично, нейтральні...

Не те що нейтральні, але вони мають можливість висвітлювати свою думку. Ми робимо контент, до прикладу, 12 скетчів на рік. Наш контент радше схожий на телебачення. Маємо програму "Наші без Раші" чи "Наші без Раші. Live", люди знають, що вони це будуть дивитися. Ми робимо шоу.  Блогери більше висвітлюють персональну думку на певну ситуацію в державі. 

До слова, про телебачення. Раніше ваші шоу були на деяких каналах. Нині їх не видно, є лише програми на YouTube. У чому проблема? Для вас це не потрібно чи важко пробитися з такими шоу?

Цитата: На YouTube я показую так, як хочу. Бачу позицію агресора Росії, тож кажу – ти агресор, ти зі мною воюєш, а Путін – "...ла-ла-ла". Телебачення натомість висуває свої вимоги, мовляв, знаєте, назву добре було б змінити і трошки легше б жартувати, менше про москалів. Я кажу: ні, легше не можна, ось так, як воно є. Ми висвітлюємо правду, тому воно й популярне, вірусне. 

Якщо є якісний продукт, то він рано чи пізно "вистрілить". Тут питання, які цілі ти собі ставиш. Наша команда працює на добровільних засадах, у нас немає гонорарів акторам. Наразі ми самоокупний продукт: за ті гроші, які заробили, знімаємо наступні випуски. А телебачення – там зовсім інші цілі. Я не відкидаю варіанта, що "Наші без Раші" можуть з’явитися на телебаченні. Буду відвертим, у нас ідуть переговори з одним із центральних каналів про наше існування в телевізійному ефірі. Втім стоїть питання про те, що ми маємо там показувати. На YouTube я показую так, як хочу. Бачу позицію агресора Росії, тож кажу – ти агресор, ти зі мною воюєш, а Путін – "...ла-ла-ла". Телебачення натомість висуває свої вимоги, мовляв, знаєте, назву добре було б змінити і трошки легше б жартувати, менше про москалів. Я кажу: ні, легше не можна, ось так, як воно є. Ми висвітлюємо правду, тому воно й популярне, вірусне. Якщо ми це все приберемо, то чим воно буде відрізнятися від "Країни У" чи "Одного разу під Полтавою"? Це просто "лайтово", ми собі тішимося певними проблемними моментами в житті й увечері після роботи під пляшечку пива можемо подивитися. Але чи воно дозволяє задуматися, піднімає якусь загальну суспільну проблему?  Мабуть, ні. Створювати просто розважальний контент мені не цікаво, хочеться доносити певну думку крізь призму скетчів. 

Ви зараз гарно описали наше телебачення. Якщо спостерігати за тим, які є гумористичні шоу на телебаченні, то на 1+1 – славнозвісний "95 квартал", який насміхається з українців, на ICTV немає антиросійського гумору, а ось такого, як у вас, там немає. Є якісь заборони? 

Телевізор – він же для всіх. Мені кажуть: "Ну, сматрітє, нас будуть сматрєть і в Одєсє, і в Харьковє, в нас багато національностей, як вони будуть це все сприймати, можуть і в суд подати". YouTube – така штука: подали на нас скаргу – окей. На нас летять страйки, мережа їх відбиває. Мені приходять повідомлення на пошту, де пишуть: ми з Росії,  кидаємо вам страйки і невдовзі вас "забанять". Такі відео в нас є, і  YouTube їх не рекомендує. Тому що ми говоримо слово "москаль", а таке відео відразу стає не монетизоване. Тоді я позначаю: "Будь ласка, передивіться його ще раз", і якась людина десь не в Україні сидить дивиться це відео, реально слухає і приймає рішення, чи відео буде рекомендоване. З крайніх десяти скетчів п’ять не рекомендовано. 

Це все через страйки з Російської Федерації?

Так, тому що наш контент є агресивним до певної групи населення планети. Але все одно люди поширюють. Адже, щоб відео набрало мільйон переглядів, YouTube має рекомендувати його, іншого варіанта набрати мільйон переглядів немає. 

Ви свій мільйон маєте...

Так, ми маємо відео, які він рекомендує. 

А що може бути далі з вашим продуктом? Зрозуміло, є ще чималий відсоток глядів телебачення. Якщо "Наші без Раші" будуть лише на YouTube…

Думаю,  майбутнє за тим, що люди фінансуватимуть контент, який їм подобається.

Люди мають розуміти, що за контент потрібно платити. Безкоштовного контенту, який подобався б, не існує. До прикладу, купуючи підписку Netflix, користувачі дивляться те, що хочуть, ті фільми, які їм подобаються. Так само  і YouTube-канал: якщо він подобається, за нього потрібно платити. Думаю,  майбутнє за тим, що люди фінансуватимуть контент, який їм подобається. 

І все-таки, чи зможемо ми в найближчому майбутньому побачити "Наші без Раші" на телебаченні?

Ведемо переговори з одним із центральних каналів уже три місяці. Погодилися на іншу назву, але є концептуальна філософія, принципи, які ми прописали. Якщо канал прийме їх, зможемо вийти в ефір. YouTube ми точно не закинемо, далі будемо робити "Наші без Раші" такими, як вони є. На телебаченні може з’явитися ще один продукт з нашим гумором та підходами, якщо дійдемо згоди щодо місії та філософії каналу. Поки що скоріше ні, ніж так. 

У вас починаються зйомки шостого сезону. Розкажіть, що це буде?

Цей сезон буде унікальнимй. Я не вмію програвати, ми стали другим каналом цього року після Ukraїner. Тож я зайшов на їхній канал, передивився чимало відео і зрозумів: вони показують, що Україна красива, її можна любити не лише за те, що люди тут хороші чи розумні, тут також комфортно й естетично жити. Ми подумали: окей, ми їм програли, файно, але цього року я не хочу програти. Відповідно, ми взяли концепцію Ukraїner-а, тобто України красивої, і зіставили з нашим гумором. Тож усі скетчі написані на гірську тематику і зніматимемо їх у горах. 

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.