Телефонний друг для одинаків-пенсіонерів

В Українській Волонтерській Службі і Дитячому Фонді ООН (ЮНІСЕФ) придумали, як у час пандемії COVID-19 розрадити людей похилого віку і людей з інвалідністю, які опинилися на самоті.

Сьогоднішній ранок у 68-річної пенсіонерки Галини Іванівни почався як звично: скромний сніданок, жменька таблеток, новини по радіо… Цілий день вона проведе у своїй квартирі площею 25 кв. м. Сама. У неї є сестра і донька, але живуть вони окремо. Телефонують рідко, а ще рідше провідують жінку. Галина Іванівна не гнівається на рідних. Каже, у них – свої клопоти, своє життя…

Львів'янка одягає окуляри, бере до рук мобільний телефон і гортає телефонну книгу. Серед номерів – телефон Поліни, 19-річної студентки з Харківщини. "Ми з нею познайомилися у вересні. Вона телефонує мені раз або двічі на тиждень. Балакаємо про різне. Поліна мені дуже подобається. Характером схожа на мене у молодості – така ж серйозна, вдумлива. Як таку дібрали?" – дивується жінка. Галина Іванівна не знає, як виглядає її нова подруга, адже "вживу" ніколи її не бачила. "А нашу розмову ви у газеті опублікуєте?" – запитує пенсіонерка і, зауваживши, що я знітилася, добродушно всміхається: "Знаю-знаю. В інтернеті, де ж іще!"

Джерело: Фото надане Українською Волонтерською Службою

У червні цього року Українська Волонтерська Служба (неприбуткова організація, місією якої є формування культури волонтера і взаємодопомоги в Україні) та Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) запустили https://befriend.volunteer.country/ Всеукраїнський проєкт дружної підтримки людей, які опинилися на самоті "Мій телефонний друг". Його мета – об’єднати молодих волонтерів та їх старших підопічних у телефонних розмовах і встановити довірливі стосунки між представниками різних поколінь. Цікавлюся, звідки Галина Іванівна дізналася про існування цього проєкту. "Почула оголошення по радіо і, недовго думаючи, зателефонувала за вказаним номером. Мене зареєстрували. А через місяць я познайомилася з Поліною. Мене питають, про що я з такою молоденькою дівчиною можу говорити? Та про все – політику, здоров'я, харчування, події в Україні та світі. Вона розповідає мені про Харківську область (Поліна живе з батьками під Харковом, а у Харкові вчиться на заочному), я їй – про Львів. У Львові вона ніколи не була і дуже хоче приїхати. Кажу, як закінчиться карантин, то приїзди. Мене провідаєш... Поспілкуємося ми отак з Поліною півгодини-годину – і так добре, так легко стає на душі", – зізнається жінка. "Але ми з нею домовилися: я першою не телефонуватиму. Поліна – молода, їй є чим зайнятися. А я можу балачками навіть вночі когось розважати, бо погано сплю. Щоб хоч чимось себе зайняти, дивлюся телевізор", – каже пенсіонерка.

"Виживаю на 2200 гривень на місяць, хоча маю 42 роки стажу"

Пенсії, яку отримує Галина Іванівна, заледве вистачає на оплату комунальних послуг і ліків. Про те, щоб дозволити собі щось краще з'їсти, навіть мови немає. "Виживаю на 2200 гривень на місяць, хоча маю 42 роки стажу – працювала на трикотажній фабриці: шила спідню білизну, колготи. Хворію на остеохондроз, онкологію і діабет. Маю право на пенсію по інвалідності, але оформити не можу – треба бути молодим і здоровим, щоб по тих інстанціях ходити. Заспокоюю себе тим, що більше мені й так не заплатять", – зітхає пенсіонерка. Через те, що у неї постійно крутиться голова (жінка не раз падала на вулиці) з помешкання намагається зайвий раз не виходити...

Джерело: SkyNews

Згідно з офіційною статистикою, в Україні проживає 2,6 млн людей з інвалідністю та 740 тисяч пенсіонерів-одинаків. Ці люди й до пандемії COVID-19 жили в умовах самоізоляції, однак тепер їм довелося ще більше обмежити свої контакти. З родичами (якщо такі є) спілкуються, як правило, рідко. А сусідам до самотніх мешканців будинку діла зазвичай немає. Одиниці запитують про самопочуття, та й то – з ввічливості.

"У нас ще мало розвинута культура волонтерства, але цю ситуацію треба виправляти", – каже волонтерка проєкту Соломія Кончаківська. Дівчина й раніше брала активну участь у різноманітних благодійних заходах. Проте коли почався навчальний рік, Соломія задумалася: як можна допомагати іншим, не витрачаючи при цьому багато часу? Тоді й дізналася про можливість стати телефонним другом. Львів'янка пройшла онлайн-навчання і тестування, після чого підписала договір про конфіденційність даних.

"Людина, яка через свій поважний вік чи важку хворобу не може працювати, так само цінна для суспільства"

Волонтерка розповідає: має лише одну підопічну – пенсіонерку з Харківщини. "Пані Марії – трохи більше 60 років. Розмовляємо на ті теми, які її цікавлять. Завжди запитую, як минув її день", – каже Соломія. Дівчина радить кожному спробувати себе у волонтерській діяльності: "Якщо не підходить такий формат, завжди можна пошукати інший. Підтримуйте людей, які через свій поважний вік чи важку хворобу не можуть працювати. Вони не виконують важливих соціальних ролей, але так само є цінними для суспільства".

Джерело: AgeUK

Як розповіла "Еспресо.Захід" https://zahid.espreso.tv/news/ комунікаційна менеджерка Української Волонтерської Служби Поліна Гоч, за півроку існування проєкту у ньому зареєструвалося 6365 волонтерів з різних куточків України. Майже 40% з них – молодь віком 13-18 років, яка готова у вільний від навчання чи роботи час спілкуватися з телефонним другом – людиною похилого віку, людиною з інвалідністю або іншою людиною, яка почувається самотньою. Проте є умова – волонтер і його підопічний повинні мешкати в різних містах, бо якщо мешкатимуть в одному, неодмінно захочуть зустрітися. А у час пандемії це може бути небезпечно.

"За час існування проєкту волонтери провели… 15 тисяч телефонних розмов зі своїми підопічними!"

Зацікавлення у спілкуванні та обміні досвідом з молодими людьми виявило понад 4000 українців. 675 стали підопічними проєкту, з них близько півсотні – це люди з інвалідністю. Більшість проживає у великих містах – Києві, Львові, Одесі, Харкові і Запоріжжі. За час існування проєкту волонтери провели… 15 тисяч телефонних розмов!

Джерело: Z Why-Z Energy

Щоб зареєструватися як волонтер або підопічний, необхідно зателефонувати за номером гарячої лінії – 0-800-202-147 (у будні з 12.00 до 20.00). "Усі дзвінки є безплатними, – наголошує Поліна Гоч. – Участь у проєкті також є безоплатною, адже це – волонтерська акція соціального спрямування, яка немає комерційної складової".

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал https://t.me/espreso_zahid