Із 2 листопада шахту "Надія", що неподалік містечка Соснівка (Червоноградська ОТГ), відключено від електропостачання за через борги. У те, що копальню вдасться відновити, не вірить уже ніхто. Майже пів тисячі гірників виявилися нікому не потрібними. Їх просто кинули напризволяще. Але є й інша проблема: свого часу шахту звинувачували в тому, що вона веде видобуток фактично під Соснівкою. Тепер шахту просто затоплює водою, і які наслідки це матиме це для містечка, не може спрогнозувати ніхто.
Шахта – це не магазин. Не можна просто написати "зачинено" на дверях, і все.
"Ми вже писали в усі можливі інстанції: від голови облдержадміністрації до президента, і в управління надзвичайних ситуацій. Єдине, що нам пообіцяли, – що в грудні нашу шахту включать до переліку тих, що підлягають ліквідації, і виділять кошти на закриття. Але коли саме це буде?" – зазначив у коментарі "Еспресо.Захід" голова первинної профспілкової організації шахти "Надія" Руслан Віхоть.
"Крім того, шахта – це не магазин. Не можна просто написати "зачинено" на дверях, і все. Шахта півтора місяця без електропостачання. Не працюють ані насоси, які відкачують воду, ані датчики газу. Ми навіть не знаємо, чи її вже затопило повністю, чи ще ні. Теоретично, навіть якщо там зібрався газ, то вибуху не мало б статися, бо для вибуху має бути іскра. Але там залишилось обладнання. Щоб забрати його звідти, треба буде проводити дегазацію", – продовжив він.
За словами профспілкового лідера, наразі ніхто не розуміє до кінця, які наслідки для екології регіону може мати те, що шахту просто кинули напризволяще.
"Шахта за межами Соснівки, але те, що там відбувається, не може нас не турбувати, – каже міська голова Соснівки Ірина Харчук. – Десять років тому "Надія" проводила видобуток під містом. Відтоді підробки під Соснівкою не було, але наслідки відчуваємо досі. Через просідання ґрунтів у нас були аварії на п'яти каналізаційних колекторах. У нас надто високі ґрунтові води, пливуни. Через це утворюються тріщини на будинках".
Натомість мешканка Соснівки Євгенія Крутик радіє, що шахта зупинила роботу. "Ще за Криштопи (колишній керівник шахти "Надія", – ред.) вони добували вугілля і під лікарнею, і під школою. Там за документами було одне, а де вони копали, ніхто не знає, – каже жінка. – Моя донька жила на Львівській, то там так стіни тріскали, що ні сітка не допомагала, ні еластичні шпалери. А біля сусіднього будинку взагалі яма за ніч утворилася, то тоді боялись, що цілий будинок посиплеться. Тому, думаю, ліпше, як ту шахту затопить. Бо як копатимуть під містом (а вони вже давно хотіли поновити підробку, але не дали дозволу), то ми точно підемо під землю".
За словами геолога Василя Дяківа, в Соснівці є кілька проблемних ділянок. Там навіть ставили спеціальні металеві пояси на багатоповерхівки, щоб вони не деформувалися через тріщини. На околиці є величезне озеро, яке утворилося від просідання поверхні. Однак підстав для побоювань, що під землю підуть цілі будинки, немає, вважає науковець.
Якщо через відсутність електроенергії не працюють насоси, то приблизно за три місяці шахту затопить повністю.
"Безумовно, в низці населених пунктів Червоноградської ОТГ є проблеми від того, що йде підробка земель. Це Соснівка, Сілець, Гірник, Острів. Там утворилась маса озер. Усе це – результат просідання ґрунтів. Але розробку так планували, що всі ці просідання утворюються там, де не живуть люди, – каже Василь Дяків. – Найбільший ризик тепер – для самої шахти "Надія". Якщо через відсутність електроенергії не працюють насоси, то приблизно за три місяці шахту затопить повністю. За кілька місяців у воді погниють дерев'яні перекриття. Теоретично, відновити роботу шахти все ще можна, відкачавши всю воду. Але це відновлення настільки дорого коштуватиме, що в ньому немає сенсу. Тим паче, що шахта й так уже відпрацювала свій ресурс".
За словами Василя Дяківа, шахта "Надія" має ще досить сприятливі умови, бо вона розміщена вище, ніж інші копальні регіону. Тож уся вода тече вниз – під Червоноград, Острів, аж до шахти Степової. Однак це не означає, що шахту, яку стала збитковою, можна просто кинути напризволяще.
"Відповідно до кодексу законів про надра, суб'єкт господарювання має привести територію, де відбувався видобуток, у безпечну для людей і довкілля. Має бути проєкт консервації, ліквідації, рекультивації відвалів, земель. Це безумовна вимога. Але в українських реаліях буває, що все просто кидають. Найімовірніше, з "Надією" так і буде, бо шахта не належить до ДП "Львіввугілля", а напряму підпорядковується міністерству", – пояснив Василь Дяків.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал