Кожному третьому з нас бодай раз у житті переллють кров

Верховна Рада з другої спроби ухвалила законопроєкт "Про безпеку та якість донорської крові і компонентів крові", який передбачає реформування національної системи крові.  Це – одне із зобов’язань, які взяла на себе Україна, підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС. Настільки застарілої системи крові як у нас, немає у жодній з цивілізованих країн світу. Попри те, що Україна здобула незалежність 29 років тому, система крові й досі працює за радянськими протоколами, які не відповідають загальносвітовим стандартам. Що зміниться з ухваленням нового закону, дізнавалася журналістка "Еспресо.Захід".

В Україні не ведеться точного обліку запасів донорської крові – стратегічного, як показала російсько-українська війна, ресурсу. В останні роки обсяги заготівлі донорської крові та її компонентів суттєво зменшилися, а з початком пандемії ситуація взагалі виглядає плачевною. Кров здають переважно родичі реципієнта або небайдужі українці, які зі ЗМІ чи соцмереж дізнаються, що якась людина терміново потребує переливання донорської крові. Зокрема "Еспресо.Захід" писав нещодавно про 3-річну дівчинку, яку через ускладнення COVID-19 довелося підключити до ШВЛ і для якої шукали донора тромбоцитів.

 Terrebonne General Medical Center

За статистикою, на 1000 жителів України припадає в середньому лише 12-16 донацій. У деяких регіонах 20, а в деяких – не більше 9. Це – майже втричі менше, ніж у ЄС, США та інших розвинутих країнах. Серед причин, чому Україні бракує донорської крові, автори нового законопроєкту називають недостатньо розвинуту культуру добровільного безоплатного донорства і несформовану надійну базу безоплатних донорів. Система пільг і заохочень – застаріла, а тому не працює. Це за радянських часів "почесні донори" могли розраховувати на ряд привілеїв – пріоритетність у черзі на квартиру, можливість дешевше купувати квитки на проїзд у потязі і більшу пенсію. Сьогодні з "плюшок", які пропонує держава "почесним кроводавцям" (тим, які понад 40 разів здали кров або понад 60 – плазму крові), залишилася лише надбавка до пенсії у розмірі 10% від затвердженого прожиткового мінімуму на одну особу у розрахунку на місяць. Станом на сьогодні це – 211 гривень 80 копійок. З 1 грудня буде 218 гривень 90 копійок.

 Facebook-сторінка ДонорUA

Оплата за 1 л зданої крові становить 160 гривень. До слова, ця сума із 2006 року так і не переглядалася. За один раз можна здати 450-500 мл. А протягом року кров візьмуть не більше чотирьох разів (якщо донор – жінка) і не більше п'яти (якщо чоловік). Отже, заробити на донорстві можна максимум 400 гривень на рік, але тоді всі інші пільги у "почесного донора" відберуть.

Як свідчить досвід західних країн, людей можна мотивувати добровільно і безплатно здавати кров навіть без додатково вихідного, дармового обіду і келиха вина для підвищення рівня гемоглобіну. Для цього не потрібно "вигадувати велосипед" – достатньо створити комфортні умови для здачі крові і проводити активну просвітницьку роботу серед населення.

Є ще одна проблема – безпека донорської крові та її компонентів. Допоки в Україні не буде налагоджена адекватна система перевірки донорської крові і її компонентів і не буде створено Національного реєстру донорів та осіб, які через наявність протипоказань не можуть стати донорами, а сама система крові не буде інформатизована та інтегрована у загальну електронну систему здоров'я eHealth, неможливо бути до кінця впевненим, що у крові, яку перелили реципієнту, не було збудників небезпечних інфекційних захворювань.

 Facebook-сторінка ДонорUA

Забезпечувати населення якісною донорською кров'ю, її компонентами і препаратами крові могли б як державні установи, так і приватні компанії, але потрібен компетентний орган, який би ліцензував діяльність суб’єктів системи крові, моніторив, чи працюють вони згідно з чинним законодавством, збирав і обробляв інформацію щодо серйозних несприятливих випадків і реакцій, пов’язаних з переливанням крові або її компонентів, проводив перевірки суб’єктів системи крові та у разі виявлення порушень – призупиняв або відкликав ліцензії, які видав раніше.

"Коли я тільки починала займатися волонтерством, мене шокував той факт, що в одній з обласних лікарень у відділенні дитячої онкогематології не виявилося жодної дитини, яка не була б інфікована вірусними гепатитами. Усім їм десятки разів переливали кров"

Керівниця служби підтримки донорів та реципієнтів проєкту Донор.ua Людмила Лінник вже 10 років займається волонтерством у Службі крові. Жінка щодня консультує тих, хто хоче здати кров, однак з певних причин не може цього зробити, і кому ця кров життєво необхідна, але він не може її отримати.

Перші спроби змінити систему крові за європейським зразком робилися у 2016 році. Українському парламенту знадобилося чотири роки, щоб ухвалити відповідний закон. Багатьом українцям, в яких немає серйозних проблем зі здоров'ям, може здатися, що цей закон їх не стосується, але…

За підрахунками ВООЗ, кожній третій людині на планеті бодай раз у житті робитимуть переливання крові.

Що ми маємо станом на сьогодні? По-перше, центри крові не ліцензуються. Вони собі щось там роблять, але ніхто не знає, що. По-друге, Україна – мабуть, єдина держава у світі, яка не тестує кров методом ПЛР. Може, ще є окремі африканські країни, які також не тестують, хоча я у жодному разі не хочу образити чи принизити жителів цих країн. У нас не ведеться офіційної статистики, скільки людей заразилося гепатитом при переливанні крові. А якщо це офіційно не відстежується, то виходить, що й хворих немає. Онкохворим дітям проводять десятки переливань крові протягом усього періоду лікування. Коли я тільки починала займатися волонтерством, мене шокував той факт, що в одній з обласних лікарень у відділенні дитячої онкогематології не виявилося жодної дитини, яка не була б інфікована вірусним гепатитом В чи С (а часто – і одним, й іншим)! Звідки він у них взявся? Чхнув на них хтось і заразив? У мене є багато знайомих, які давним-давно завершили лікування раку, але досі лікують гепатит. Нині ситуація є трохи кращою, ніж була 10 років тому, але загалом рівень інфікування залишається дуже високим.

Але ж Порядок обстеження донорів крові та/або її компонентів передбачає перевірку донорської крові на маркери ВІЛу, гепатиту В і С, сифілісу та активність АЛТ (маркер функції печінки)?

Є багато т. зв. хибно позитивних результатів, коли донор щось не те з'їв ввечері, прийшов зранку здавати кров, а у нього виявляють гепатит. Такий донор отримує пожиттєвий відвід від донорства. Може відновитися, але це дуже складна процедура. Переважно така людина махає рукою і кров більше не здає. Крім того, уявіть себе на місці цієї людини, коли їй телефонує сімейний лікар і каже: "Ви вчора здавали кров. Так от, у вас – гепатит". Людина – у стресі. Бігає, здає аналізи, проходить всі можливі обстеження. У неї починаються проблеми у сім'ї, бо ж виникає питання, де вона той гепатит "підчепила". Коли центри крові запевняють, що у них все ок, це мені нагадує ситуацію, коли ви приходите у магазин, запитуєте продавчиню, чи свіжий хліб, а вона вам відповідає: "Звісно, що свіжий". Вона ж не скаже вам, що він – позавчорашній.

Однак якщо це – ваша добра знайома…

Тоді скаже: "Ти цю буханку не бери. А от з цієї полички можеш взяти".

"Це – просто дикість якась: у кульку у маршрутці везти кров у приватну лабораторію на обстеження! А де дотримання "холодового ланцюга", умов зберігання?!"

Маємо ситуацію, коли родичі реципієнтів за свої кошти везуть донорів спершу на обстеження, а потім – здавати кров. Або коли беруть готові контейнери з готовими компонентами крові і везуть їх на обстеження, після чого – на переливання. Але ж це – просто дикість якась, середньовіччя, у кульку у маршрутці везти кров у приватну лабораторію на обстеження! А де дотримання "холодового ланцюга", умов зберігання?! Ось чому ці зміни дуже на часі. Хтось їх активно вітає, а хтось – чинить їм спротив. Завжди знайдуться люди, які не хочуть змін. Це – нормально, бо вони звикли так працювати 25 років. Більшість працівників системи служби крові – якраз такого віку.

Приватні компанії могли б активно включитися у забір, зберігання і реалізацію донорської крові?

Потрібно створити правила, за якими приватники могли би працювати на ринку крові. Не так, як їм хочеться, а так як повинно бути – щоб це відповідало нормам безпеки, щоб громадяни були забезпечені кров'ю, а надлишки – продавалися за ринковою ціною.

"У нас донорська культура зводилася до того, що приїздили на завод чи у військову частину, відбирали півсотні людей, відводили в якийсь ангар, зціджували з них кров і все, "ось вам додатковий вихідний – і до побачення!"

Як заохотити українців ставати донорами крові?

70% донорів є ситуативними. Йдеться переважно про т. зв. родинне донорство. Жінка народжує – чоловік побіг здавати кров. Або мама на операційному столі, а діти – зголошуються стати для неї донорами. Чому це погано? По-перше, цілком вірогідно, що вони здадуть кров вперше і востаннє у житті. По-друге, у критичних життєвих ситуаціях люди, як правило, приховують стан свого здоров'я. Не зізнаються, що вчора зробили татуювання, адже після цього їм рік не можна бути донорами крові. У таких випадках можна уповати лише на систему крові, яка виявить інфекцію. Але якщо інфікування відбулося менш як півроку чи навіть рік тому, це означає, що антитіла ще не виробилися, тож ІФА таку кров чи її компоненти не забракує, хоча людина вже заразна. Якщо кров забракована, то вона просто виливається, хоча був потрачений ресурс, щоб провести забір цієї крові, протестувати її, а потім ще й утилізувати.

Буквально недавно я мала досить довгу розмову з донором, якого переконувала, що йому не можна здавати кров, бо це – величезний ризик для його здоров'я, на що чоловік відповів: "Мені дуже потрібен додатковий вихідний".

Живемо у цивілізованому суспільстві у ХХІ столітті і це нормально, що донора мотивує думка, що, здавши кров, він (я це говорю без зайвого пафосу) врятував три людські життя. Крім того, донорство повинно стати доступним. Не повинно бути такого, що донор може здати кров лише у вівторок чи лише у четвер з 8.00 до 10.00. Повинен мати можливість здати цю кров у будь-який момент, коли йому зручно – у п’ятницю пізно ввечері чи після недільної літургії.

 Facebook-сторінка ДонорUA

У мене є знайома донорка, на рахунку якої – понад 100 кроводач. На запитання, чому вона продовжує це робити, жінка відповідає: "У мене більше ста кровних братів і сестер – яка мені ще потрібна мотивація?" Формування донорської культури відбувається десятиліттями. У нас донорська культура зводилася до того, що приїздили на завод чи у військову частину, відбирали півсотні людей, відводили в якийсь ангар, зціджували з них кров і все, "ось вам додатковий вихідний – і до побачення!"

За вашими спостереженнями, якої групи крові бракує найбільше?

Періодично виникає дефіцит різних груп крові. То ІІ (+) немає, то ІV (-), то ІІІ (+). Кілька тижнів тому не могли знайти у Львові І групу, резус-фактор "+". Позавчора розмовляла з онукою однієї реципієнти, в якої – рідкісне важке захворювання і яка перебуває в лікарні. Потрібна донорська кров – ІІ група, резус-фактор "-". Вдвох з онукою обдзвонили всю Львівську область, всі районні центри, щоб знайти кров для цієї жінки. На станції переливання був один флакон, який вони купили і все, більше немає. Медики готові допомогти цій пацієнтці, готові прооперувати, але крові немає. Таких ситуацій по Україні – критично багато. Частково до цього спричинився карантин. У людей станція переливання крові асоціюється з лікарнею. Люди не хочуть іти в лікарню, щоб не наражати себе зайвий раз на небезпеку. Але станція переливання крові – це не лікарня. Це – центр, куди апріорі приходять здорові люди, бо хворі здавати кров не можуть. Планові операції у багатьох регіонах не проводять, але навіть на ургентні операції немає достатньо крові. У Києві 9-місячій дівчинці, яку мали оперувати на серці, операцію переносили двічі, оскільки не було донорської крові…

Центр громадського здоров'я України

Директор Львівського обласного центру служби крові Ярослав Дяків неодноразово через ЗМІ звертався до жителів Львова та області, щоб ті ставали донорами крові. Донорської крові потребують всі лікарні, розташовані на території міста, – і Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр, де проходять лікування онкохворі діти, і пологові, і всі медзаклади, які приймають травмованих у ДТП (а Львівська область – лідер в Україні за кількістю дорожньо-транспортних пригод).

Як ви оцінюєте ухвалений закон? Що, на вашу думку, не завадило б у ньому вдосконалити?

Зізнаюся, я цього закону ще не читав, але читав проєкт закону. Він мені видався трохи гіршим від попереднього, бо невідомо, які пільги матимуть донори, особливо "почесні". Всі країни заохочують своїх донорів. У нас цим займаються благодійники: дають горнятка, брелоки... Цього, на жаль, недостатньо.

Яка середня потреба у донорській крові на рік і чи покривається вона?

Такої інформації ви ніде не знайдете, бо вона засекречена. Кров – це стратегічний запас.

І достатньо у вас цього стратегічного запасу?

На жаль, нам майже завжди доводиться працювати "з коліс".

Facebook-сторінка ДонорUA

Яка група крові тепер у дефіциті?

Найбільш рідкісна група кров – ІV група, але маємо її навалом. Натомість кілька днів тому не вистачало найбільш поширеної ІІ групи. Ось такий парадокс. Тепер ситуація потроху внормувалася…

Чи можуть реципієнти бути певні, що їм переливають безпечну, перевірену кров?

Без сумніву. Перевіряємо кров відповідно до світових стандартів – проводимо ПЛР-тестування та ІФА крові на апаратурі світового рівня. Саму ж лабораторію перенесли з Медової Печери до нас, на Пекарську. Тобто проводимо забір крові та її компонентів і тут же, на місці, їх перевіряємо.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.