10 цитат Мирослава Скорика. Великому маестро - 84

Про це  інформує Еспресо.Захід

Сьогодні, 13 липня, українському композитору, народному артисту, володарю низки орденів, герою України, лауреату Національної премії імені Шевченка Мирославу Скорику минає 84 роки. Навіть якби цей творець написав тільки одну свою "Мелодію ля-мінор" ( яку особисто чув майже в 50 різних обробках), то вже був би серед найкращих сучасних композиторів України. 

Перший, хто  почав вкраплювати джазові елементи в українську естраду. Автор симфонічної та камерної музики, опери "Мойсей", кількох балетів, музики до понад 40 кінофільмів (серед яких "Тіні забутих предків", "Гуси-лебеді летять", "Лис Микита" тощо). Педагог, серед учнів якого Євген Станкович, Іван Карабиць, Богданна Фроляк, Леся Горова та чимало інших. А ще двоюрідний онук  видатної оперної співачки Соломії Крушельницької (яка, до слова, першою звернула увагу на абсолютний слух маленького Мирослава та порадила його батькам віддати хлопчика до музичної школи), що відбув ще дитиною разом зі своєю родиною заслання до Сибіру, сформований на музиці його улюблених Клода Дебюссі, Моріса Равеля, Лятошинського й інших композиторів,  Мирослав Скорик увійшов в історію української музики також як ініціатор та співзасновник багатьох музичних фестивалів, серед яких "Музика українського зарубіжжя", "Контрасти" та інших, очільник журі міжнародних виконавських конкурсів і фестивалів (приміром, "Київ Мюзік Фест"). А ще як художній  керівник Київської опери від 2011-го по 2016-й роки.

Вашій увазі – 10 цитат великого Маестро

"Для мене немає різниці, чи пишу я на замовлення, чи суто для себе. Я відповідаю за те, що пишу, і не даю собі спуску".

"Пишу музику так, як мені підказує настрій і душа. Я ніколи не знаю, яким буде результат"

"Композитор ніколи не може знати, що і як у нього народжується. Це відбувається спонтанно. Коли я писав “Мелодію”, навіть не думав, що вона стане такою популярною. Ніколи не відомо, чи стане написаний твір улюбленим для слухачів".

"Музичні смаки дійсно змінюються, і часто кардинально. Безперечно, це впливає на композитора, але, думаю, він повинен мати якусь власну  лінію, виробити власний стиль. І я до цього прагну".

"Композитор, професіонал повинен вміти все писати. А вже якесь натхнення – воно з’являється або не з’являється. Звичайно, з’являється час від часу, і треба тоді його зловити".

"Я нiколи не озвучую своїх мрiй. Бо вiрю: коли назвеш цiль, тодi важче її здiйснити".

"Щоб написати гарну музику, то треба багато вчитися. Це тяжка професія. Треба знати різну класичну музику, і тоді виробляється професіоналізм".

"Стиль – це вираз тих емоцій, які ти маєш. Якщо в тебе є відповідні емоції є, то з’являється стиль. Але стиль – це також праця".

"Композитору насправді важко ввійти в іншу національну традицію. Тому що, кожна місцина має свою особливість. Для того, щоб увійти у традицію іншого народу, потрібно з десяток років. Навряд чи це дало б позитивний результат. Але навіть маючи таку можливість – я розумів, що моє місце у своїй країні".

"Львів для мене, без сумніву, особливе місто. Львів – це завжди відчуття того, що я є частинкою цього унікального львівського соціуму, де б не жив і де б не працював. Саме тут неповторна ментальність і особливий погляд на події і факти життя. І я теж з цього тіста. Та й, зрештою, де б ми з дружиною Адріаною не перебували: в Україні, чи за її межами – завжди відчували, що ми львів’яни і пишалися цим"

• 130 років Бруно Шульцу: 12 липня у Дрогобичі стартував ювілейний Х фестиваль присвячений відомому письменнику