"Знімався в російському ідеологічному кіно": у Львові наразі не хочуть називати вулицю іменем Богдана Ступки

Львівська міська рада перейменувала 20 вулиць у рамках дерусифікації топонімів міста. З них 6 вулиць отримали назви, що відрізняються від тих, які в опитуванні підтримали мешканці міста

Так, попри перемогу варіантів в опитуванні, у Львові так наразі й не з'явилися вулиці Весни народів, Богдана Весоловського, Івана Драча, Марії Склодовської-Кюрі, Мирослава Скорика та Богдана Ступки.

Чому так сталося і які з варіантів-переможців все-таки мають шанси з'явитися на мапі Львова "Еспресо.Захід" запитав у керівника Львівського національного музею Івана Франка, члена експертної комісії з перейменування Богдана Тихолоза

Розкручені імена – не завжди найкращі варіанти

У першу чергу директор Дому Франка наголосив – рішення і відповідальність за перейменування несуть депутати Львівської міської ради. Громадяни, які взяли участь в опитуванні, як і експерти з комісії, можуть їм лише радити. 

"Голос спеціально сформованої комісії є дорадчим, він не має директивного характеру. Тобто фахівці – історики, літературознавці, мистецтвознавці, львовознавці – мають свої певні позиції, які збалансовуються під час дискусій наукового характеру. Але остаточне рішення ухвалюють все одно депутати", – наголосив Тихолоз. 

Втім уже на засіданні комісії деякі варіанти з опитування Львівської міськради після обговорень були відкинуті.  

"Це опитування в класичному соціологічному сенсі не було цілком репрезентативним, з огляду на те, що частка людей, які взяли участь у цьому опитуванні, є відносно невеликою, порівняно із загальною кількістю мешканців Львова. Ми розуміємо, що навіть якщо 20 тисяч із 800 тисяч львів'ян голосують, обираючи ту чи іншу назву, то це показує суспільні настрої, але не є референдумом, не є якимось непорушним імперативним рішенням, обов'язковим до виконання", – пояснює член комісії.

За правилами, узгодженими заздалегідь, варіант, що переміг в опитуванні, отримав додатковий голос при голосуванні на комісії. Його вистачило 14-ти перейменованим 18 серпня вулицям. Шість отримали інші назви – Івана Вакарчука, Галицької армії, Євгена Гладишевського, академіка Ярослава Ісаєвича, Карла Звіринського та Євгена Лисика. 

"Громада, яка голосує, в першу чергу реагує на відомі прізвища. Та є постаті, які не настільки розкручені, але дуже важливі як для львівської локальної ідентичності, так і для ідентичності української національної. Тому деякі з тих постатей, які були може більш відомими та впізнаваними, але не мали прямого зв'язку зі Львовом чи з конкретною локацією, під час достатньо гарячих, жвавих і тривалих обговорень поступилися якимось іншим кандидатурам", – пояснив Богдан Тихолоз.

На перешкоді вулиці Ступки став російський ідеологічний фільм "Тарас Бульба"  

Серед варіантів, що виграли в опитуванні з великим відривом, була вулиця Богдана Ступки. 65,8% респондентів хотіли, щоб саме таку нову назву отримала вулиця Шумського. Натомість Львівська міськрада назвала її іменем академіка, директора Інституту українознавства Ярослава Ісаєвича. 

"Це була досить гостра дискусія. Є величезна шана до акторського таланту Богдана Ступки і є театральне середовище, яке висувало цю пропозицію. Але я не буду кривити душею і скажу, що однією з гострих дискусій була суперечка про співпрацю Богдана Ступки із російським кінематографом, в тому числі й ідеологічно орієнтованим кінематографом. Сучасний політичний контекст вимагає у нас дуже послідовної деколонізації. Елементи колоніальної залежності від культури російської, співпраця з такими одіозними постатями, як режисер Бортко, який зняв, зокрема, ідеологічний фільм "Тарас Бульба", що є елементом російської пропаганди, з Богданом Ступкою в головній ролі – коли відбувалося обговорення, ці моменти зіграли проти кандидатури Ступки. Не йдеться про повне знецінення його значення, до всього треба підходити з холодним розумом. Але ось такі певні прояви колабораціонізму в сучасному розумінні ускладнюють найменування вулиць тими чи іншими іменами", – розповів експерт.   

Разом із тим Богдан Тихолоз не виключаю, що ім'я Ступки пізніше все ще з'явиться серед топонімів Львова чи серед інших форм меморіалізації – меморіальні дошки чи назви якихось установ.

Вулиця Скорика буде, але всім місця не вистачить

Не було ідеологічних зауважень до кандидатури композитора Мирослава Скорика. Він переміг в опитуванні щодо перейменування вулиці Глінки. Однак перейменували її на вулицю Галицької армії. Справа в тому, що раніше Скорик переміг у ще одному голосуванні – щодо нової назви для вулиці Чайковського.

"Я абсолютно переконаний, що у Львові вулиця Скорика буде. Я особисто буду обстоювати позицію, як рядовий член комісії, щоб вулиця Чайковського отримала це ім'я. Тому зараз на Глінки опинилася інша назва, адже не може бути двох вулиць Скорика", – пояснив Богдан Тихолоз.  

 

Вулицю, що могла отримати ім'я Склодовської-Кюрі, вирішили краще назвати в честь львівського хіміка Євгена Гладишевського. Через причетність до Львова іменем художника Євгена Лисика назвали колишню вулицю Мельничука, хоча під час опитування майже вп'ятеро більше голосів набрала пропозиція назвати її іменем Івана Драча.  

Композитор і джазмен Богдан Весоловський відношення до Львова має. Він також переміг і в опитуванні. Однак вулицю його іменем наразі також не назвали.  

"Веселовський – надзвичайно цікавий і талановитий автор. Я думаю, що йому теж знайдеться місце на вулицях Львова. Але було ухвалене колективне рішення перейменувати вулицю Венеціанова саме на вулицю Карла Звіринського, "художника на художника". Зокрема, такою була позиція Львівської національної академії мистецтв, яка активно аргументувала і обґрунтовувала значення Звіринського для феномену львівської мистецької школи", – пояснив Тихолоз.

Він каже, що комісія часто опиняється перед непростим вибором, бо їй доводиться відсіювати достойні варіанти.  

"Щоб ви розуміли – щодо варіантів найменування різних львівських вулиць надійшло кількасот пропозицій, а перейменовано буде лише пів сотні! Серед цих кількасот пропозицій немає жодного негідного імені – вони всі гідні. В нас просто немає стільки вулиць, щоб усіх задовольнити. Треба, щоб місто росло, розбудовувалось, з'являлись нові вулиці. А ми матимемо вже готовий портфель ідей, що дасть нам хороші варіанти для них варіанти", – наголосив директор Дому Франка.

 

"Всі вулиці Львова матимуть гідні імена"

 

Також члени комісії не хочуть, щоб усі перейменовані вулиці були іменними. Тому черед варіантів, підтриманих міськрадою є вулиця Кавова, а також вулиця, названа на честь спортивного товариства Сокола-Батька. А ще на мапі Львова мала з'явитися вулиця Весни народів (цей варіант також переміг в голосуванні), однак від нього відмовилися, щоб розв'язати одну важливу проблему.

"Вулиця Весни народів – надзвичайно гарна назва. Не хочу випереджати події, та ми висунули пропозицію, щоб один зі скверів міста носив цю назву, він буде пов'язаний з тими подіями. Але ми зіткнулися з дуже медійним питанням – коли одну вулицю хотіли назвати як іменем Ігоря Білозора, так і іменем Івана Вакарчука. Міська рада знайшла компромісне рішення, внаслідок якого вулиця Герцена стала вулицею Білозора, а вулиця Рилєєва стала вулицею Вакарчука", – пояснив Богдан Тихолоз.  

Він наголошує, що процес деколонізації топонімів Львова складний, адже залишилося небагато вулиць, що потребують дерусифікації.  

"Знаєте, що для мене найголовніше? Що в результаті вулиці Львова будуть мати гідні імена. Тобто місця для імен, яких не має бути на мапі міста, більше не залишиться. Оце важливо! А, звичайно, що в кожного є свої смаки, свої вподобання. Тому виникають питання, чому так, а не інакше", – підсумував Тихолоз.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.