Чому земля лише "обраним", з’ясовували журналісти програми "Вечір з Миколою Княжицьким" на телеканалі Espreso.tv, передає "Еспресо.Захід".

 
У Броварах, що під Києвом, тиждень тому кількадесят атовців штурмували приміщення міської ради. Ветерани російської-української війни прийшли до мерії у день сесії, бо не можуть отримати у власність гарантованої землі. Спершу їх запевняли, що є близько двох тисяч вільних земельних ділянок, потім ця цифра знизилась до 160-ти. А коли на сесію почали виносити питання, що стосуються генеральних планів територій, – АТОвці не змовчали й делікатно нагадали про своє питання.  На цей раз – сутичка з поліцією та розбите скло на вході до будівлі. Вояки кажуть, що наступного разу відстоювати свої права можуть ще радикальніше.  

"Ми намагалися отримати ділянки землі, згідно з законом Про статус ветеранів війни. Проте стикнулись зі спротивом − міська влада каже, що немає ніякої землі", − зазначив Сергій Ляхевич, учасник АТО.
 

Проте така ситуація, як в Броварах, – багатому місті під Києвом, не якийсь ексцес – цінна земля доводить до конфліктів майже у всіх великих містах. За законом, влада не може не дати земельної ділянки, але придумали – як той Остап Бендер – тисячу способів надурити. Так само й у Львові конфлікт між мерією та ветеранами дійшов своєї кульмінації. Проте, аби зрозуміти, в чому проблема, потрібно повернутися на кілька років назад.



У 2017-му році тодішній голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка виділив 162-м АТОвцям по сім соток землі для індивідуального дачного будівництва. До слова, ця територія – це колишня військова частина за межами населеного пункту, поруч з лісом, який розділяє Львів та селище Брюховичі.

У 2014-2015 роках Юрій Калинич воював у складі 24-ї "Залізної" бригади, а по поверненню з війни, як і його побратими, отримав тут ділянку, яка йому особисто вкрай необхідна, бо з дружиною та двома синами досі живуть в гуртожитку на десяти квадратних метрах.

"Робилися кадастрові номери, робилася вся документація. Коли ж це все було зроблено, то землю надали у приватну власність під дачні ділянки", − розповів ветеран АТО Юрій Калинич.

Проте навіть маючи у власності землі, АТОвці не можуть почати будівництво приватних будинків чи котеджів.



Рік тому, у 2020-му, Брюховичі ввійшли до складу Львівської об’єднаної територіальної громади, відповідно, усі землі, що були між селищем та містом також. Тепер, аби почати будівництво на своїх ділянках, АТОвці змушені просити у влади міста, щоб їм надали в оренду землю навколо їхніх ділянок. Тобто землю, на якій необхідно зробити потрібні комунікації та дороги.  

"Питання на сесію міської ради не виноситься, видається, що навпаки − його блокують", − сказав Юрій Каличин.
Заступник міського голови Львова Любомир Зубач вважає, що на території лісу безвідповідально розпочинати будівництво. 
 

"За фактом - це ліс, і я вважаю, що це досить є безвідповідально - планувати тут якесь будівництво. Ідуть розмови, що тут мають бути не просто будиночки, а багатоквартирна забудова. Якщо ж такий проєкт буде реалізовуватись, то це означає, що всі ці дерева будуть знищені", − зазначив Зубач.

Справді, за 30 років територія військової частини заросла хащами й деревами, проте до того тут ніякого лісу не було. Проте навіть якщо це так, то як тоді з правом приватної власності? Де-факто це земля військових і вони там господарі. Врешті, ці ділянки не мають ніякого захисного статусу – ні скверу, ні парку, – каже ветеран.

"Десятиповерхові будинки ніхто не обговорює. Я теж не хочу жити в якійсь шпаківні", − додав Калинич.

Досвід залучення приватного забудовника атовцями ми можемо побачити зовсім близько, у тих же Брюховичах. Анатолій Бредис, колишній пожежник, а зараз – звичайний водій таксі, який має тут розкішний котедж. Одразу після Революції Гідності чоловік сам звернувся до військкомату, аби отримати повістку. Окрім цього, чоловік воював у складі 24-ї бригади. Ще бувши на фронті, отримав ділянку від селищної ради, саме на території колишньої військової частини, яка також заростала кущами та деревами. Спершу чоловік хотів продати свою ділянку, бо є двоє дітей і гроші зайвими не були б. Проте, порадившись з побратимами, вирішили спробувати знайти приватного забудовника.

"Ми підписали договір, що забудовники будують нам котеджі. Нам віддають поселення у першу чергу, а вже на решті землі вони будуються у своїх інтересах", − зазначив Анатолій Бредис, ветеран АТО.

Усі 30 ветеранів, що довірились забудовнику, замість восьми соток землі отримали по котеджу на близько 180 квадратів.

"У котеджі є передпокій, кухня-студія, є другий поверх також, гардеробна і три спальні. Так у всіх котеджах, які збудували для атовців", − поділився Бредис.

Також у кожного свій гараж та невеличке подвір’я. Поруч – ліс. Деякі з атовців, що не хочуть чи не мають змоги тут жити, продають свої котеджі, зокрема від 100 тисяч доларів.

Це гарний приклад того, як держава чи громада виконала свій обов’язок перед атовцями, надавши землю. Окрім того, це зразок, як АТОвці, зібравшись докупи знайшли відповідального забудовника – і в результаті мають хороше житло, яким розпоряджаються на власний розсуд. Натомість у Львові замість землі ветеранам пропонують по 100 тисяч гривень разової допомоги, для розуміння – це близько 4-х тисяч доларів, за які й фундамент навряд чи заллєш. А як вже отримав омріяну землю – то ще й мерія будуватись заважає. Невже дійсно справа лише в оцих кущах і деревах, які виросли на території колишньої військової частини? Чи може насправді мерія береже чийсь спокій і приватність?
Піднявши в небо квадрокоптер ми побачили цілу вулицю, яка межує з ділянками атовців. На цій вулиці, між старими дачами, вже є з десяток особняків, які скромними назвати не можна. Ще пів десятка – активно будують. Це, до речі, теж територія тієї ж колишньої військової частини.

Журналіст, судді, співачка, бізнесмени-забудовники й податківець. Це не повний список вершків суспільства, які тут живуть у тиші та спокої, насолоджуються тишею та чистим повітрям. І це все за якісь кілометр-два від Львова. Звісно, ніхто на камеру не заявляв, що сусідство зі 160-ма атовцями може їм зруйнувати цю гармонію.  
 

Лише один, колишній радянській військовий, публічно на камеру заявив, що таке сусідство йому не до душі, любов до лісу та затишку переважає.

– Але ж ви тут живете.

– Та звісно. Вже 15 років.

– А чому ви проти, щоб тут атовці будувались?

– Так дивіться ж, ліс! Як будуватись – то треба його зносити. Зрізати.

- Ваші сусіди, які тут купили земельні ділянки, будують будинки по 300-400 квадратів…

– Річ в тому, що тут земля була порожня. Без лісу. Шкода, розумієте, то легені Львова, - пояснив місцевий житель.
Справді, колись Брюховичі називали "курортними" або "легенями Львова". Тут функціонувало багато санаторіїв, зараз немає жодного. Усі вони перетворились на руїни, на місці яких ростуть багатоповерхівки, або стали приватними резиденціями місцевих бізнесменів. Воювати з таким контингентом у міських керманичів духу не вистачає, ховаючись за кущами, міряються силою з тими, хто воював проти окупантів на Сході України.

"Ті рішення, які були раніше прийняті обласною адміністрацією, як на мене, вони є просто злочинні", − вважає заступник мера Зубач.

Якщо ж міський голова та його заступники так критикують рішення про виділення землі атовцям в справді хорошому місці, бо тут ростуть дерева, – то чому ж не запропонують альтернативний варіант? Викуп чи заміна цих ділянок на рівнозначні? Проте зустріч з мером не вдалась. Через гостру ситуацію з пандемією журналістів навіть на один поверх з бургомістром не впускають. Тож журналісти сконтактували телефоном. Садовий же відповів, що "не в курсі цього питання. Є профільний заступник, тож звертатись потрібно до нього".

Проте позицію заступника ми знаємо: ліс зрубають, висотки зведуть - і все це на основні якихось припущень та чуток. Проте так само побутують різні версії й щодо істинної причини блокування землі воїнам російсько-української війни. В кулуарах Ратуші через кому перераховують припущення: захист інтересів багатіїв, яким непотрібні непрошені сусіди, або ж свій забудовник, який вже на низькому старті. Називають і зовсім екзотичну версію – політичні інтриги Садового проти колишнього очільника області Синютки – його головного конкурента на останніх виборах. В будь-якому разі, депутати міської ради переконані – риторика про захист лісу – лукава, Садовий не шукає компромісу з ветеранами й навмисне не виносить їхнє питання на сесію. Чому? Бо знає, що учасники війни отримають підтримку міських депутатів, а оскільки це відбудеться публічно, то постраждає імідж патріота, який так ретельно береже львівський мер.
"Сьогодні дане питання не розглядалося ні на комісії земельних ресурсів, ні на комісії архітектури й містобудування. А чому воно не потрапляє в порядок денний, я думаю що тут дуже багато факторів, але ми всі розуміємо, що не особливо поспішають керманичі міста йти назустріч учасникам АТО, десь зволікають, десь постійно якісь є непорозуміння. Ну, і бавляться собі так, в котики-мишки", − зазначив Михайло Дідух, депутат Львівської міської ради.

Хто в кінці цієї історії виявиться котиком, а хто мишкою – побачимо зовсім скоро, адже як показує досвід – терпіння атовців не вічне. І якщо у Броварах вистачило ветеранів для штурму міськради, то й у Львові не забракне. Виділення землі чи забезпечення житлом своїх військових – ветеранів це нормальна у цивілізованому світі практика, яка тягнеться ще з часів легіонерів Риму. Але львівська влада чомусь вважає, що це тільки воїни мають обов’язок − померти за Україну, їм же ніхто нічого не винен.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку