З 2023 року в Україні усі фінансові установи, які здійснюють торгівлю валютними цінностями в готівковій формі (простіше кажучи, займаються обміном валют), мають щомісяця сплачувати авансом податок на прибуток. Здавалося б, яка проблема? Сплатять авансом, не будуть платити потім. А проблема в апетитах голови комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева і компанії, які встановили однакову "таксу" як для обмінників з мільйонними оборотами, так і для дрібних канторів. І – вишенька на торті – якщо обмінник отримав менші прибутки, ніж розрахував Гетманцев, податкова не гарантує йому повернення переплати.
Розмір щомісячного авансу прив’язали до розміру населеного пункту: за кожен пункт обміну іноземної валюти у місті, де понад 50 тисяч населення, щомісячна ставка становити три мінімальні зарплати (20 100 грн), у менших населених пунктах або поза межами населених пунктів – одна мінімальна зарплата (станом на сьогодні 6 700 грн).
Щоправда, цього року обмінним пунктам дали певне послаблення. З 1 січня і до 30 червня вони платитимуть аванс із застосуванням коефіцієнта 0,33 (тобто у Львові обмінник платитиме 6 633 грн), а з 1 липня до 31 грудня 2023 року – із застосуванням коефіцієнта 0,66 (тобто 13 266 грн).
При цьому в податковій пояснюють: якщо "сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного року, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання за такий рік, сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів. Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток не підлягатиме поверненню платнику податку як надміру та/або помилково сплачені податкові зобов’язання, не зараховуватиметься в рахунок інших податків та зборів та на неї не поширюватиметься положення статті 43 Кодексу". Тобто якщо обмінник з якихось причин не отримав заплановані податківцями прибутки, переплату не повернуть.
"Я працюю в мережі обмінників, які мають точки у різних районах Львова, і ми чергуємось, бо в різних точках різний виторг, і різний процент до зарплати. Наприклад, наш обмінник на Сихові ніби й у прохідному місці, але оборот там у рази менший, ніж в інших. Думаю, якщо за нього доведеться платити 20 тис. грн податку на місяць, то його просто закриють, а когось із нас звільнять, – розповідає працівниця однієї з мереж пунктів обміну валют. – Взагалі, мені здається, що той аванс придумали, аби зменшити кількість обмінників. Інакше, рахували б не за тим, скільки людей у місті, а за прибутками кожної точки. Податкова ж має дані за минулий рік. То за тими даними можна вирахувати аванс. А так виходить, що обмінник в "Кінг Кросі" платитиме втричі менше, ніж на Автовокзалі, бо то вже Сокільники, а не Львів".
"Той податок вдарить тільки по тих пунктах, які займаються виключно білим обміном валют і не мають додаткових доходів. Таких небагато, бо займатись чистим обміном валют не вигідно. Для всіх інших це цілком посильна сума. Не секрет, що більшість мереж заробляють не на безпосередньому обміні, а на додаткових послугах. Наприклад, треба комусь перевезти мільйон євро зі Львова до Києва, вони це роблять за комісію. І повірте, перевезення готівки – це дуже затребувана послуга. А є ще різні операції з криптою, – розповів працівник одного з львівських обмінників. – Мені здається, цей аванс – це свого роду відкупне: власники великих мереж погодилися платити його в обмін на те, що в їхній бізнес не втручатимуться. Інакше вони не мовчали б".
"Насправді з валютообмінними операціями треба було щось робити, аби повернути їх у професійне русло. Гадаю, обмінні пункти мають досить високу рентабельність у будь-якому форматі – і в офіційному, і в сірому, і тіні. Заплатити авансовий податок для них не проблема. Але проблема в тому, як цей податок вводиться, – каже експерт аналітичного центру "Об’єднана Україна" Олексій Кущ. – З цим законом маємо показову ситуацію, що в нас податкова система уже настільки не відповідає певним стандартам, що формує податкове навантаження на рівні чуток. Є певна норма рентабельності на ринку, але вона – на рівні чуток. Але на її основі розробили оподаткування. Немає диференції, адже одна річ – обмінник на львівському вокзалі чи на Хрещатику, інша річ – на околиці міста чи в якомусь невеличкому населеному пункті. А всіх гребуть під одну гребінку".
За словами експерта, в Україні треба шукати механізми детінізації валютного ринку, але фіксований аванс – точно не той спосіб, який здатний вивести ринок з тіні.
"В умовах фіксованого курсу тіньовий ринок процвітатиме. Обмінники процвітають, коли є певні адміністративні обмеження. Відповідно, є люди, які хочуть обійти ці обмеження, адже в обміннику не питають джерело походження коштів. Банк та пункт обміну валют – це як супермаркет і ринок: і там, і там є покупці, але це різні фокус-групи. Обмінники розраховані на людей, які орієнтовані на готівку, вони в паралельній реальності з фінтехом і з певних причин не можуть піти в банк. У будь-якому разі я не думаю, що цей податок матиме значний вплив на готівковий валютний ринок", – додає він.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.