Про це Ірина Цибух розповіла у програмі "Війна і волонтери" журналістки "Еспресо.Захід".
"Ми йдемо в бій з бійцями у нашій не броньованій бойовій машині, яка виїжджає як бойова одиниця, – розповідає Ірина Цибух. – Сподіваємося просто чергувати і не мати на своєму рахунку нікого. Але якщо стається поранення, я чую це по рації, і ми виїжджаємо на локацію бою, щоб забрати пораненого. Вогневик, який є в екіпажі, виносить цих людей, ми їх стабілізуємо і потім вивозимо. Навіть у дорозі можу надавати розширену допомогу, евакуація проходить по ґрунтовій дорозі, тому це важко. Далі пораненого веземо до медевакуації, де вже за протоколом йому надають допомогу. Тобто роблять усе, щоб людина мала шанси вижити".
Ірина Цибух каже, що в минулому бою за десять хвилин вивезла п'ятьох поранених. Усіх стабілізували, вивезли, вони живі.
"Якщо говорити про бій, у якому ми були востаннє, то росіяни здійснили засідку після якої в мене було 11 поранених, – додає Ірина Цибух. – Це була дуже складна робота. Вивезти їх з поля бою під обстрілом, а потім окремо стабілізовувати й евакуйовувати на стабілізаційний пункт займає багато часу, витрачається неймовірний емоційний та фізичний ресурс. Це такий стрес – знайти в собі сили евакуювати людей. Під час бою, коли обстрілюють, дуже хочеться заховатися і зберегти своє життя. А, коли в тебе 11 поранених, потрібно концентруватися, щоб зберегти їхнє життя".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.