Про це, зокрема, зазначає предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній.
"Всяке чудо Боже має повчальний характер і є не лише подією, яка перевершує природні закони, але й одкровенням, яке промовляє до людських душ, спонукаючи до подолання обмежень і недосконалості, властивих нам самим. Тож маємо не тільки дякувати нашому Отцю за Його благодіяння, але й навчатися із кожного чуда, свідками якого стаємо, безперервно вдосконалюватися та зростати – аби й самим сподобитися стати тими, через кого Господь благодіятиме, здійснюючи Свої чудеса", – сказав митрополит.
"Еспресо.Захід" розповість про Службу Божу, яку звершують на Різдво, а також про те, що вона означає та яку силу має для християн.
Як зазначають отці, з приходом Спасителя на землю відбувається піднесення людини до неба. Саме в Богослужіннях яскраво помітні два важливі елементи історії нашого спасіння – це те, що Бог сходить до людини і що людина восходить до Бога. Ця дійсність чітко проявляється у різдвяних Богослужіннях:
"Небо і земля нині з’єдналися, коли Христос народився; нині Бог прийшов на землю, людина ж на небо вийшла; нині, задля чоловіколюбʼя, з природи невидимий став видимий тілом". (Литійна стихира)
24 грудня, в день Навечір’я Різдва, строгий піст аж до Святої Вечері. У ніч перед Різдвом (зазвичай у ранню годину) починаються святкові служби. Перш за все, це Царські Часи. У спеціальних для кожного Часу псалмах, гімнах і біблійних читаннях проголошується радість і сила Христового пришестя. Особливу увагу приділяють стихирам, котрі співають на кожному з цих Часів. Як пояснює Релігійно-інформаційна служба України, ці піснеспіви, згідно з традицією, уклав св. Софроній Єрусалимський. Усі вони пов’язані між собою основною ідеєю — представити драму Різдва Христового, Його Воплочення, приниження задля нашого обоження. Зазвичай за Часами слідує вечірня і починає безпосереднє святкування Різдва.
Одразу після Вечірні починається Літургія св. Василія Великого, що є древнім різдвяним чуванням. Як розповів у коментарі отець Олексій Філюк з Тернопільщини, традиція такого святкування сягає сивої давнини.
"Різдвяна служба найперше є святкова, бо це є дванадесяте свято в році. Особлива вона тим, що тут є піднесені піснеспіви на богослужінні. Літургія така, як зазвичай, однак для піднесення церквою був укладений такий устав, що під час богослужіння є співи святкових різдвяних антифонів. Це відрізняє службу своїм торжеством, возвеличенням новонародженого Христа. Але основним джерелом є духовна складова. Бо в час різдвяної відправи люди об'єднуються, як одна ціла сім'я в молитві. Тим більше в такий нелегкий час для України", – каже отець Олексій.
Він розповідає, що священники по-особливому готуються до кожної служби Божої.
"Перед літургією священник має вичитати певні молитви – це підготовка до святого причастя. І так само є підготовка і в часі Різдва. Передує святковій службі вечірня відправа, або всеношна служба, коли служать вечірню службу в поєднанні з утренньою відправою. Перед різдвяною літургією йде всеношне чування. Колись за часів перших християнських служінь цілу ніч тривала молитва в храмі, в час Різдва чи великих дванадесятих свят люди збирались на спільні трапези – і таким чином об'єднувались", – пояснює священник.
До слова, приготування до Служби Божої – коли священник на бічному престолі, який називається проскомидійник, ставить на дискос Агнець та частиці, а до чаші вливає вино з краплиною води. Під час освячення цей шматок хліба й вино перемінюється в Тіло і Кров Христа Спасителя. Проскомидія також пригадує народження Ісуса Христа у Вифлеємському вертепі. Саме тому священник відправляє її не на головному, а на бічному престолі, пригадуючи цим, що Спаситель народився поза містом, а не в самому Вифлеємі.
Різдво – одне з небагатьох свят, коли в один день і з нагоди одного свята відбувається відразу дві божественних літургії із подвійною можливістю причаститися. Цим літургійна традиція церкви хоче наголосити, що свято Різдва є святом нової епохи, святом нового способу життя з Богом.
За словами духівників, особливої уваги заслуговує також і сама ікона Христового Різдва, яка зображенням передає духовний сенс того, що ми святкуємо.
"Ми бачимо гору, чорну і темну печеру в якій лежить Новонароджений. Печера символізує собою світ, в глибину якого входить Сам Бог. У грішний світ приходить Спаситель, тому на темному тлі печери ми бачимо новонародженого Христа в білих одежах", - каже отець Олексій Філюк.
Крім того, отець Олексій нагадує, що перехід на новий календар ніяк не впливає на святкування. Адже сенс Різдва не полягає в даті свята, а в тому, аби Спаситель народився у серці кожної людини.
"Коли Христос народжується в нашому серці – ми є добрими, люблячими. Бо не в даті, не в календарях є сенс Різдва. Він у тому, щоб зустріти достойно Христа і, відкривши своє серце, дозволити йому там жити. Тому українці мають іти до храмів з чистим серцем, трепетом в душі і щирою молитвою за Україну, за мужніх захисників і захисниць", – зауважив отець Філюк.