Та почну з хвилинки філософії. Особливістю життя є те, що воно не зупиняється. За свою історію, за ці кілька мільярдів років, Земля переживала стільки глобальних катастроф, що, здавалося, будь-яке життя мало б давно згинути, а наша планета – стати мертвим камінням. Шанс був один на мільярд мільярдів, що буде по-іншому. Ми всі не мали тут бути, але все ж – ми є! Чи випадково, чи завдяки втручанню якоїсь вищої трансцендентної сили, то вже питання смаку. Однак факт є фактом, ми таки є, життя триває за будь-яких умов.
Цей рік приніс нам, українцям, багато болю, багато втрат, багато переживань і невизначеності. Згадайте, якими важкими й довгими були перші дні після 24 лютого… Агресор думав, а світ тихо погоджувався, що ми швидко здамося, що нам не втримати нашої держави, нашого життя… Та все ж, хоч букмекери були проти нас, ми вистояли, ми є! Ми боремося, кожен у свій спосіб, і з кожним днем наближаємо спільну перемогу. Ми радіємо, коли героїчні ЗСУ просуваються вперед, коли щодня оновлюється статистика втрат ворога, коли світ нас підтримує. Ми не боїмося жити, розуміючи, що біль втрат і радість перемог – це частина нашого сьогодення.
Великою частиною нашого українського життя вже давним-давно стало святкування Різдва і зимових свят. Зима – це завжди непростий період, тому пращури так багато свят нам залишили саме на грудень-січень. Слово "свято" походить від слова "святий". Свята мають релігійну основу, ми святкуємо певні дні, згадуючи тих чи інших християнських святих чи їхні діяння. Ми пам’ятаємо їх, а особливо радіємо Різдву – святу, коли народився Син Божий, Ісус Христос, який змінив долю європейської цивілізації і вплинув на формування культурних засад світу, в якому ми живемо.
До чого я веду всю ту філософію та історії, які ви й так знаєте? А до того, що кризові ситуації часто кидають нас у крайнощі настрою і ми забуваємо про іншу сторону, про суть багатьох речей. Хиткий внутрішній баланс ламається і ми втрачаємо відчуття реальності. А наша реальність у кожного своя, сплетена з законів фізики, властивостей психології, виховання і заголовків ЗМІ у телефоні. Хтось зараз з автоматом у руках, хтось з клавіатурою, а хтось з кавою. Та всі ми щось робимо, всі ми живемо. Кожна така мить особлива і має значення.
…Такий довгий потік думок у мене викликала обідня перерва і прогулянка центром Львова. Безперечно, відчуття Різдва і новорічних свят зараз геть інше, ніж минулі роки. Святкових інсталяцій менше, туристів менше, музики менше і радості менше… Всі ми відчуваємо війну, біль втрат і бажання боротьби до перемоги. Та попри це, ми живемо, носимо у собі радість і журбу, які сплелися в обіймах. А особлива новорічна львівська атмосфера нікуди не зникла. Вона завжди є і надихає, коли треба віднайти трішки душевного спокою, відродити в собі дух Різдва. Закінчу словами з однієї гарної львівської інсталяції: "We wish you a Merry Christmas and svit bez rusni!"
Читайте також: Свята (не)дитяча дилема: до кого Миколай приходить 6 грудня й чи може він принести подарунки двічі. Блог Юрія Мартиновича
Про автора. Юрій Мартинович, львівський журналіст та фотограф. Вивчав історію в УКУ.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.