Про те, чи варто давати дитину в школу раніше, ніж у 6 років, і як вона сприйматиме навчання у перші тижні свого перебування у школі, "Еспресо.Захід" запитав у психологині Лідії Боженко – консультантки Центру професійного розвитку педагогічних працівників.
Цього року у Львові вперше за шкільні парти сяде понад 9 тисяч дітей. Якщо раніше були конкурси на потрапляння до першого класу, то от уже 4 роки, як їх скасували. В Україні запрацював проєкт "Нова українська школа". Навчання в НУШ у початкових класах передбачено в більш ігровій формі, аби створити для дитини сприятливу атмосферу до вивчення нового. Лідія Боженко каже, що зараз не так важливо перед першим класом уміти писати і читати, як вміти орієнтуватись у просторі й мати великий запас слів.
"Виділяють декілька критеріїв готовності дитини до школи. Є філіппінський тест, за яким можна визначити, наскільки готова кісткова система, щоб довший час сидіти за партою. Треба рукою через голову дістати до протилежного вуха. Наприклад, правою рукою до лівого вуха. Маленька дитина цього не може зробити. А дитина, яка фізіологічно готова до школи, зробить це без проблем", – пояснює експертка.
Також дитина має вміти концентрувати увагу на одній діяльності впродовж 8 хвилин.
Ще один момент – мотиваційний. Загалом виділяють зовнішню і внутрішню мотивацію. Якщо дитина каже, що хоче до школи, може бути декілька причин цього. Одні діти мають зовнішній мотив – бо мені куплять новий ранець, зошити. А є поняття внутрішні – "хочу навчитись писати" чи "будуть нові друзі".
Коли дитина каже, що не хоче до школи, то на це в неї, ймовірно, також є причини. Або ж вона чула багато поганого про школу, або є старші брати і сестри, які формують дитині уявлення про навчання.
"Здебільшого діти хочуть іти до школи, бо їм цікаво все те, що нове. А якщо ні, то треба з'ясувати, чому. За таким небажанням можуть стояти певні страхи, неготовність дитини", додала консультантка Центру професійного розвитку педагогічних працівників.
Психологиня каже, що все залежить від конкретної дитини. Адже є ще так звана "інтелектуальна готовність", на яку роблять найбільший акцент. Якщо мова про таку підготовку, де діти вчаться писати, читати, вивчають англійську мову – то сказати, що не варто означає викликати агресію на себе. Бо зараз це модно робити.
"Якщо по суті – це не є орієнтиром і свідченням готовності дитини до навчання. Якщо дитина прийшла й уміє читати по складах, пише слова, то це впливає на мотивацію. Нова українська школа передбачає два роки фактично забавляння. А багато дітей приходить у школу з певним багажем знань. Навіть офіційна статистика свідчить: якщо дитина й іде до школи вмотивованою, то вже через рік ця мотивація різко падає. Бо вона не отримує того інтересу, за яким прийшла, чи втрачає його", – пояснює психологиня.
Натомість, каже вона, дуже часто в дітей немає сформованих навичок, які потрібні для навчання. Йдеться про навички узагальнення. Наприклад, запитуємо: горнятко, ложка, тарілка – що це? Дитина має знати, що це посуд. Це важливіше, ніж читати й писати. Бо читати і писати навчаться всі.
Також дитина має мати певний словниковий запас. Навіть коли вона не вміє читати, то отримує його з того, що їй розповідають. Якщо малюкам постійно щось розповідають, читають казки, переглядають з ними мультфільми й обговорюють те, що там відбувається, – вони швидко вловлюють цей словниковий запас.
"Період до 6 років є дуже сприятливим для розвитку мовлення дитини і формування словникового запасу. Тому тут не так важливо навчити читати, як багато розмовляти з нею", – додає психологиня.
За словами Лідії Боженко, дитина, яка готова до школи, легше до неї адаптується. Якщо є фізіологічна готовність (інтелектуальна і мотиваційна), цей процес минає швидше. Звичайно, має значення, чи дитина відвідували певні колективи – садочки або групові заняття.
Дуже важливо, коли батьки діляться з дітьми своїми спогадами про школу, власним досвідом. Добре також робити прогулянки до майбутнього навчального закладу.
Упродовж перших двох тижнів можуть дуже яскраво проявлятись різні реакції дитини.
Якщо говорити про сам період адаптації, то є період піку. Це – перші два тижні відвідування дитини, впродовж яких можуть дуже яскраво проявлятись різні реакції. Дитина може проявляти або занадто агресивну поведінку, або навпаки – стати замкнутою. У перші два тижні це в межах норми. Дитина навіть може реагувати протилежного до того, якою вона була завжди.
Дитячий колектив – це багато шуму, тому треба врахувати велике сенсорне навантаження. Це – школа, де купа дітей, де всі кричать, дзвінки, правила... І для дитини, яка не звикла до такого колективу, випробування може бути важким. Тут може бути надмірна втома і батьків це часто лякає.
Потрібно давати дитині багато відпочивати. Якщо бачите, що вона кілька днів поспіль стомлена та млява, треба змінити режим. Менше давати ґаджетів, більше лежати, розмовляти, почитати книжечок. Упродовж двох тижнів здебільшого все внормовується і гострий період минає.
Далі ми спостерігаємо за дитиною місяць-два. Якщо ці реакції не зникають, тоді рекомендують звернутися до психолога чи підійти поговорити до вчителя. З дитиною треба обговорювати її шкільне життя, запитувати, що їй не подобається, зважати на стан дитини.
Якщо щось не вдається – це не проблема. Просто деяким дітям потрібно більше часу
Важливо не робити акцент на успішності дитини. Якщо щось не вдається – це не проблема. Просто треба розуміння, що деяким дітям потрібно більше часу.
Шкільний психолог спостерігає за дітьми , які прийшли в перший клас, упродовж пів року. Це – третій період. І лише після нього можна говорити про порушення темпів адаптації.
"У діток часто буває, що коли вони йдуть в школу і дуже зациклюються на одному завданні, то в них щось не виходить. Тоді вони починають агресувати. Треба навчити їх переключатися на щось інше. Я знаю, як батьки люблять робити: дати зошит і, поки дитина не спише його й ідеально не зробить усі завдання, не відпускають її. Це не є хорошим варіантом. Навіть на іспитах психологи зажди наголошують: коли щось не виходить, треба йти далі, а потім повертатися до того, що не вдалось зробити", – каже Лідія Боженко
В управлінні освіти Львівської міської ради кажуть: у законі чітко не вказано, що дитина має прийти в школу тільки тоді, коли їй виповнилось 6 років. Начальниця управління Зоряна Довганик наголошує: якщо дитина має довідку від лікаря, що вона може відвідувати заклад освіти, батьки дають малюків до школи і раніше.
"Якщо є вільне місце у школі, довідка від лікаря і бажання батьків, то в перший клас можуть взяти дитину, яка ще не має рівно 6 років. Але це зазвичай окремі випадки. Значно більше таких випадків, коли дитина йде до школи пізніше" – підсумувала пані Довганик.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку