"Я не можу здаватися": важкопоранений Андрій Дячишин проходить реабілітацію у львівському госпіталі

Журналістка "Еспресо.Захід" відвідала Андрія Дячишина у військовому госпіталі.
 

До Андрія Дячишина приходимо в час його занять із реабілітологом. Хлопцю 28 і нині він проходить реабілітацію у Львівському військовому госпіталі після важкого поранення. Вчиться заново ходити, розробляє руки та ноги. Три місяці тому його лежачого доставили до Львова з Дніпра. Лікуюча лікарка захисника розповідає, що поранення в Андрія було дуже важке і мало хто давав шанси на повноцінне життя. Втім з кожним днем були нові досягнення, і нині є шанс, що Андрій Дячишин ходитиме самостійно.

"Коли його доставили до нас, він був не контактний, не у свідомості, – каже лікарка Наталія Ридзевська. – Лікарі робили все, що могли, і щодня ми бачили кращі результати. Спочатку він почав більше реагувати очима, потім з’явилися незначні рухи в руках, згодом – у ногах, він почав відповідати на запитання".

Незважаючи на те, що важко, Андрій постійно посміхається

Двічі на день Андрій Дячишин тренується разом із реабілітологом. Реабілітолог Назар Стебніцький разом із хлопцем від його перших днів у госпіталі. За словами лікаря, тривалий час Андрій був прив’язаний до ліжка і доводилося робити все, аби він був більш самостійним. А після перших успіхів воїна почали ставити на ноги.

"Перші рази ми починали зі спеціальної підвісної системи типу "гульдман", – каже Назар Стебніцький. – Так Андрій вчився ходити. Наступним кроком була вже ходьба біля брусів. Тепер він уже йде з паличкою. Так, потрібна ще допомога. Але, зважаючи на те, що руху не було зовсім, – це великий успіх. У процесах відновлення велике значення має активність пацієнта. З Андрієм проблем немає. Він настільки вмотивований і позитивний, що мені самому хочеться йти на роботу і працювати з ним. Незважаючи на те, що йому тяжко, стікає сьомий піт, але усмішка з його лиця не зникає. Він наполегливо працює, адже має ціль самостійно ходити".

"Є велика підтримка, я не маю права опускати руки", – Андрій Дячишин

Ось так крок за кроком нині Андрій Дячишин уже рухається з паличкою, виконує вправи у тренажерному залі й тішиться результатам, яких вдалося досягти.

– Андрію, лікарі кажуть, ви маєте шанс ходити...

– Правильно кажуть. У мене іншого виходу немає, – сміється.

– Як ваші успіхи, як здоров’я?

– Усе добре. Працюю, роблю все, що кажуть реабілітологи, і кожен день отримую нові результати. Справи йдуть на покращення. Є велика підтримка серед людей, тож не маю права опускати руки. Все гірше, що могло статися, – сталося, але то таке, то мені не перешкода.

Попри дворазові тренування з реабілітологами, Андрій не забуває про своїх побратимів. Вони навідуються до нього, а він щоразу телефонує, аби дізнатись, як справи на позиціях.

"Я був командиром взводного опорного пункту, тож у будь-якому випадку мушу дзвонити до них і запитувати, як там справи, – розповідає Андрій. – Вони мені фоткають позиції, показують, що зробили, що доробляють, що планують. Так спілкуємося. Ми не здаємося, будемо стояти до перемоги".

Лікарі переконані: результати в Андрія будуть кращі, адже щодня з’являються нові рухи й нові досягнення. Втім процес реабілітації в хлопця ще затягнеться не на один рік. А наразі захисник мріє про довгоочікувану перемогу, за яку відважно боровся на східних кордонах.

Фото: Христина Парубій

• Нагадаємо, наприкінці вересня у Львівський військовий госпіталь прибув борт з пораненими. Серед них був і важкопоранений у серпні військовослужбовець Андрій Дячишин. На Донбасі хлопця поранив снайпер.
• На лікування бійця з 24-ї ОМБр імені короля Данила оголошували збір коштів.
• Пізніше хлопець почав розплющувати очі та потискати руку.
• А кілька днів тому зробив свої перші кроки.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.