"Я буду пишатися, якщо 56% українців запишеться в тероборону", - Валерій Курко

З першого січня запрацював Закон про національний спротив, згідно з яким в Україні почали формувати батальйони територіальної оборони. Відтак у кожній області повинні організуватися добровольці, котрі у разі потреби стануть на захист своєї території. У цій частині розмови із керівником територіальної оборони Львівщини Валерієм Курком про те, як виглядатиме та працюватиме територіальна оборона Львова.



Український інститут майбутнього провів дослідження "Чи готові українці до великої війни". Згідно з його результатами, 56% українців готові вступати у сили тероборони. Як думаєте, цього достатньо для оборони країни?

Це прекрасне дослідження, і я буду пишатися українцями, якщо 56% запишеться в територіальну оборону.

Ми ще цього рівня не досягли?

Я нічого не думаю, я вам сказав свою думку. Я люблю читати військову літературу і ви повинні розуміти, що активно ведуть бойові дії — 10% населення будь-якої держави.

Усі інші — хто? Забезпечення тилу?

Усі інші — оборонний щит держави.

Я спілкувалася із резервістами, і вони кажуть, що тренування проходять один раз в місяць. Чи цього достатньо для підготовки?
 

Все буде починатися із загально-військової підготовки, де передбачимо заняття з основних предметів і тем. Я ж прекрасно розумію і моє керівництво розуміє, якщо людина не служила в армії, тоді потрібно вогневу підготовку починати із вивчення будови і тактико-технічних характеристик автомата. Якщо це тактична медицина — то це буде починатися з того, як надати першу медичну допомогу.
 

Будуть зміни. На рік буде 130 навчальних годин. Все відбуватиметься, згідно з планами. Наразі плани і програми розробляємо. Звісно, все буде починатися із загально-військової підготовки, де передбачимо заняття з основних предметів і тем. Я ж прекрасно розумію і моє керівництво розуміє, якщо людина не служила в армії, тоді потрібно вогневу підготовку починати із вивчення будови і тактико-технічних характеристик автомата. Якщо це тактична медицина — то це буде починатися з того, як надати першу медичну допомогу. Все відбуватиметься з нарощуванням. Я сказав про 130 годин — це я сказав про навчальні години, коли я вчу. А ще я буду їх тренувати.

Тут і питання, скільки часу може у них це забрати, оскільки люди повинні знати, скільки часу їм потрібно на підготовку в силах територіальної оборони...

Це не заважатиме їх основному виду діяльності.

Наскільки тероборона підсилює військо? Маю на увазі Збройні сили України, які воюватимуть на передовій. Ми ж не знаємо, де лінія оборони буде завтра...

Вона не просто підсилює, а дає змогу набути спроможностей не Збройним силам України, а іншим бригадам бойової групи. Сили територіальної оборони — це невід’ємна частина Збройних сил України. Військовослужбовці територіальної оборони підписують контракт зі Збройними силами України.

У Вашому підпорядкуванні буде й Львів - одне з тих міст, де буде додатковий батальйон тероборони. Ви вже спілкувалися із потенційним очільником її, оскільки знаємо, що в мерії є позаштатний радник з організації тероборони і він ваш побратим з 80 десантно-штурмової бригади.

Львів, як завжди, унікальне місто і воно входить у п’ять міст, де мій батальйон управління і моя мобілізаційна група розгорне окрему бригаду.

Ми вже знаємо, що це Микола Грицайчук, її потенційний очільник, Ваш побратим з 80-ї бригади...

Микола Грицайчук - офіцер, десантник, котрий прослужив чимало років у 80-ій бригаді почав працювати у Львівській виконавчій владі. Він відповідає за певний сектор роботи не коли війна почнеться, а з моменту, коли зайняв свою посаду, як у нього вона там називається: чи то буде радник мера, чи начальник новоствореного якогось управління, яке буде займатися питаннями територіальної оборони в місті. Заздалегідь вони будуть готуватися згодом з моєю бригадою, координувати свої дії і таке інше. Адже командиром львівської бригади буде мій офіцер.

Ні. Він - прекрасна, достойна людина, я його знаю особисто, я його знаю ще солдатом з 1998 року. Я був приємно здивований, коли я дізнався, що Микола Грицайчук - офіцер, десантник, котрий прослужив чимало років у 80-ій бригаді почав працювати у Львівській виконавчій владі. Він відповідає за певний сектор роботи не коли війна почнеться, а з моменту, коли зайняв свою посаду, як у нього вона там називається: чи то буде радник мера, чи начальник новоствореного якогось управління, яке буде займатися питаннями територіальної оборони в місті. Заздалегідь вони будуть готуватися згодом з моєю бригадою, координувати свої дії і таке інше. Адже командиром львівської бригади буде мій офіцер, який на сьогоднішній день входить в склад моєї бригади.

Тобто ми у Львові будемо мати свого командира бригади?

Він буде з числа тих військовослужбовців, котрі зараз і до моменту створення служать під моїм керівництвом. Простими словами, я буду формувати і укомплектовувати львівську бригаду.

Міська влада напрацювала вже програму заходів для підготовки Львівської громади до національного спротиву. Велика частина заходів там націлена на учнів-старшокласників. На вашу думку це правильно? Розуміємо, що потрібно патріотичне виховання, але що буде з учнями далі?

Вони роблять у цьому напрямку ціленаправлену і правильну роботу. Закон про основи національного спротиву включає три складові: сили територіальної оборони, добровольчі формування — окрема група громадян, які будуть використовувати свою зброю і забезпечувати себе самостійно, але керуватиму ними я. І тертя складова — підготовка населення. Ось програма міської ради — це підготовка населення у разі активних бойових дій на території Львова.

Але чи правильно таку велику увагу зосереджувати на дітях-старшокласниках?

Сьогоднішні учні старшокласники можуть стати завтра моїми резервістами. І це дуже правильно. У мене був предмет "початкова військова підготовка" в школі у дев’ятому-десятому класі і це була мотивація того, що я вступив у військове училище.

Яка би мала бути ця підготовка: якісна, мотиваційна, правильна?

Шалено патріотична — раз і фахово зрозуміла для старшокласника з його психікою — два.

Хто би мав проводити ці уроки та навчання?

Будь-який громадянин у нашій ситуації повинен вміти користуватися зброєю, надавати першу медичну допомогу, знати ази тактичної медицини. Адже шалений відсоток загибелі на війні від втрати крові, а не від кулі. А результат втрати крові пораненого — не знання його товариша як надати першу медичну допомогу.

Ці питання треба ставити представникам МОН. Але будь-який громадянин у нашій ситуації повинен вміти користуватися зброєю, надавати першу медичну допомогу, знати ази тактичної медицини. Адже шалений відсоток загибелі на війні від втрати крові, а не від кулі. А результат втрати крові пораненого — не знання його товариша як надати першу медичну допомогу, коли він непритомний або не може фізично сам собі допомогти.

Військовослужбовці територіальної оборони матимуть за собою закріплену зброю.

Вони будуть мати особисту зброю, яка буде закріплена у всіх документах, включаючи його військовий квиток.

Чи зможуть військовослужбовці користуватися своєю зброю?

Так, мисливською можуть користуватися добровольчі формування.

Чи не призведе це згодом до хаосу? Людей бентежить це питання, коли людина буде мати свою мисливську зброю на руках, не дай Бог, буде повномасштабне вторгнення, відбудеться паніка серед людей...

Добровольчі формування діятимуть за наказами певної категорії командирів. Вони не зберуться на площі Галицькій і десь підуть, вони усі будуть контрольовані. Не стільки люди, скільки використання зброї. Нині у постанові Кабінету Міністрів це все прописано: порядок застосування зброї, випадки, коли і як її можна застосовувати.

Чи не виникне у нас проблема, що ті, хто хоче йти — не зможе, а хто може — не хоче?

У мене є, на жаль, такі випадки. На жаль, для мене. Це мої солдати, яких я перевірив у 2014 — 2015 роках. Вони рвуться в тероборону, але вони інваліди другої — третьої груп і я не можу їх призвати на службу. Веде активні бойові дії десять відсотків дорослого населення. Я сподіваюся, що десять відсотків населення зголоситься як по мобілізації, так і до служби в резерві.

Давайте ми розберемося з тими, хто хоче і може. Я можу навести приклади, у мене є, на жаль, такі випадки. На жаль, для мене. Це мої солдати, яких я перевірив у 2014 — 2015 роках. Вони рвуться в тероборону, але вони інваліди другої — третьої груп і я не можу їх призвати на службу. Веде активні бойові дії десять відсотків дорослого населення. Я сподіваюся, що десять відсотків населення зголоситься як по мобілізації, так і до служби в резерві у складі сил територіальної оборони.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.