Працював під Градами, дронами, артою: історія Хакера зі 104 рівненської бригади ТрО

Петро на позивний Хакер – воїн 2-го батальйону 104-ї бригади Сил ТрО ЗСУ "Горинь". Йому 48 років, родом із містечка Млинів, що на Рівненщині. У мирному житті викладав фізику, інформатику та комп’ютерну техніку в коледжі

Зміст

Історію бійця розповіли на фейсбук-сторінці 104-ї бригади тероборони ЗСУ "Горинь", передає Еспресо.Захід.

Позивний бійця з цивілки. "Не ламав системи, але знав, як працюють", – усміхається. А ще з 2015-го проходив військово-польові збори. Розумів: час прийде. І коли почалась повномасштабна – рюкзак уже був зібраний. 25 лютого 2022-го він був у військкоматі.

"Не на емоціях – з холодною головою. Я знав, що зволікати не можна", – згадує Хакер.

Уже три роки на службі. Змінив багато позицій. Працював під "Градами", дронами, артою. Радіоперехоплення дало 5 хвилин – змінили позицію, і стара згоріла вщент. Іншого разу снаряд влучив поруч із бліндажем – від смерті врятувало диво.

"Атеїстів на війні нема. Коли трясе – молишся всім молитвам, які згадаєш. І віра стає не раціональною, а нутряною", – переконує військовий.

Попри все – не полишає служби. Побратимів теж. "Ми разом чотири роки. Це не просто колеги. Це ті, кому довіряєш життя", – каже боєць.

У Петра двоє дорослих доньок та онука Єва. "Ще не тримав її на руках. Але вже знаю: заради неї варто вистояти. Вона – наше "післязавтра", – впевнений Хакер.

Каже, що після війни не мріє про повернення в аудиторію – ІТ-сфера змінилась, час не чекає. А він – "ніби вже з іншої епохи".

Мріє про те, щоб бути з рідними. Побачити перші кроки онуки. Жити. "Весілля, дні народження, хрестини – це все має бути. Життя не варто відкладати "на після війни". Бо ніхто не знає, коли це "після" настане", – наголошує боєць.

І головне побажання від Хакера: "Щоб наші діти ніколи не знали, що таке війна. Все інше – встигнемо".

У 82-й Буковинській бригаді відбулася урочиста посвята в сержанти

2026, вiвторок

9 червня