Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху, передає "Еспресо.Захід".
У 1988-1990 роках парламенти радянських республік почали проголошувати суверенітети. Це засвідчувало вищість національних законів над союзними. Першими суверенітети проголосили Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан і Грузія. Тоді український дисидент і депутат В’ячеслав Чорновіл також почав переконувати своїх колег-опозиціонерів, що настав час і для України.
Українські парламентарі дискутували над текстом Декларації про суверенітет. І в той час до Києва завітала прем’єр-міністерка Великобританії Маргарет Тетчер, яка стала першим іноземним лідером високого рангу, який з офіційним візитом відвідав Верховну Раду УРСР.
"Тоді Тетчер чітко дала зрозуміти: вона бачить Україну лише у складі СРСР. Коли її запитали, чи з’явиться колись посольство України в Лондоні, залізна леді відповіла: у нас немає посольства Каліфорнії. Тоді на Заході не дуже вірили в Україну і бачили її лише "штатом", а не самостійною країною, - розповідає історик та автор проєкту Володимир В’ятрович. - Іронія полягала в тому, що вже через два дні після візиту Маргарет Тетчер, про свій суверенітет оголосила Російська Федерація. Це стало додатковим аргументом для багатьох українських комуністів, які ще сумнівалися у доцільності проголошення суверенітету української держави".
Зрештою 16 липня 1990 року український парламент більшістю голосів проголосив Декларацію про державний суверенітет України і долучився до так званого "параду суверенітетів".
Цей день, по суті, став точкою відліку виходу України з-під влади Радянського Союзу. Згодом американський політолог Збігнєв Бжезінський назвав цю Декларацію "першим цвяхом у домовину СССР".
Переглянути попередні серії проєкту можна тут.
Довідково. Проєкт "10 Днів незалежності України" реалізовано Центром досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.
Команда проєкту: Володимир В'ятрович – автор та ведучий, Андрій Сайчук – сценарист, Леся Вакулюк – сценаристка, Яків Любчич – режисер, Михайло Смуток – виконавчий продюсер, Олександр Попенко – оператор, Костянтин Пузанкін – дизайнер, Олександр Климань – звукорежисер та композитор, Юлія Білоус та Катерина Бєслік – стиль, Кіра Лєтова та Олександра Корченкова – грим, Тетяна Колісник – редакторка соціальних мереж, Володимир Бірчак та Олеся Ісаюк – наукові консультанти, Микола Попелуха – редактор архіву, Ігор Малахов, режисер архіву, Ярина Ясиневич – продюсерка, Лідія Тополевська – фінансистка, Анна Олійник – директорка, Дмитро Гузій – юридична підтримка.