Відважні та нескорені: 128 закарпатська гірська-штурмова бригада відзначає 100-річчя з дня створення

Їм нерідко доводиться вибудовувати нові методи ведення війни, не спати по декілька діб і, врешті, стояти на смерть заради нашого з вами спокою. Загартовані горами і викликами цілих поколінь, українській бійці, 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади сьогодні відзначають сторіччя від дня її створення

"Еспресо.Захід" розповість історію виникнення славетного "Закарпатського легіону", що розпочав свою історію ще після Першої світової війни.

Історія створення

Бригада була створена після переформування 128-ї механізованої дивізії, що вела свою історію від 128-ї гвардійської мотострілецької дивізії колишньої радянської армії. 128-ма гвардійська гірськострілецька Туркестанська дивізія – військове з'єднання Червоної армії, яке існувало у 1922-1956 роках. Офіційною датою його заснування вважається 12 липня 1922 року. Дивізія отримала статус гвардійської під час Другої світової війни. Тоді вона звільняла від нацистів Крим, Закарпаття та Чехословаччину. 

У 1956 році дивізія була переформована у 128-му гвардійську мотострілецьку дивізію.З того часу 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада пройшла довгий шлях від рядової пострадянської механізованої дивізії до одного з найпотужніших з’єднань в Збройних силах України.

У 1991 році, командир 128-ї гвардійської мотострілецької дивізії генерал Віктор Гречанінов став першим комдивом, який оголосив про підтримку української державності. 19 січня 1992 р. особовий склад 128-ї дивізії склав присягу на вірність народу України. 

Бригада в складі ЗСУ

Історію 128-ї гірсько-штурмової бригади умовно можна поділити на два етапи – до війни з російсько-окупаційними військами та під час неї.

На першому етапі історії незалежної України (1991-2014) бригада взяла на себе удар природної стихії, коли на Закарпаття приходила "велика вода". Під час кількох повеней в 90-х та на початку 2000-х років особовий склад з’єднання неодноразово залучався до ліквідації наслідків стихійних лих. Тоді бригада надавала різносторонню допомогу для порятунку рідного краю: забезпечення мешканців Закарпаття гарячою їжею, евакуація, розчищення завалів, налагодження понтонних переправ, ремонт доріг тощо.

У 2000 році Указом президента бригада отримала почесне найменування "Закарпатська", яке залишається з нею і по цей час.

Нині ж 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада – це з'єднання гірської піхоти Сухопутних військ України. Бригада перебуває у складі оперативного командування "Захід".

Героїчна та мультинаціональна

Бійці закарпатської бригади брали участь у миротворчих місіях в Іраку, Лівані, Сьєрра-Леоне та на території колишньої Югославії. Втім  справжній бойовий досвід бригада отримала в 2014 році, на рідній землі. Тоді, в перші місяці проведення АТО на схід вирушила перша батальйонно-тактична група, яка отримала хрещення вогнем на підходах та безпосередньо в боях за Луганський аеропорт. Там втратили свого першого побратима, коли 14 червня 2014 року на блокпосту "СТАЛІНГРАД" поблизу села Макарово був вбитий солдат Роланд Попович, гранатометник, 15-го окремого гірськопіхотного батальйону.

Читайте також: Герої України. "Хоронила на свій день народження", – вдова загиблого Андрія Літуна про героїзм і незламність чоловіка

Кілька підрозділів 128-ї бригади були залучені до виконання завдань на "Дебальцівському плацдармі", який згодом став місцем прояву справжнього героїзму бійців 128 ОГШБр. В надлюдських умовах, часто в меншості військовослужбовці давали рішучу відсіч ворогу.

"Артилеристи, йдучи всупереч рекомендаціям і правилам, які можна зустріти в підручниках по артилерії, вибудовували власні методи ведення війни. Це була вимушена норма, адже нерідко доводилось потрапляти в ситуації, про які в підручниках не сказано нічого", – розповідають бійці бригади.

Унікальності бригаді додає її "родзинка" - мультинаціональність та мультикультурність. З першими хвилями мобілізації ряди бойових підрозділів почали заповнювати жителі області, серед яких багато етнічних угорців, румунів, словаків. А закарпатський діалект декому здавався іноземною мовою.

"Часто вже з перших днів війни, таке різноманіття мов породжувало чутки про іноземних найманців, які воюють за Україну. Подекуди місцеві мешканці пошепки говорили між собою, що це скоріше всього французькі легіонери. "Легіонери" виявились звичайними закарпатцями і без вагань віддавали життя за Україну, хоч і були інших національностей", – зазначають воїни.

Читайте також: Я циган, але в моєму паспорті – "Громадянин України". Тому я маю захищати свою землю, – боєць 128-ї бригади

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну військовослужбовці 128-ї бригади боронять країну в різних точках зони бойових дій. За цей час п’ятеро бійців "Закарпатського легіону" відзначені найвищою державною нагородою – звання Герой України з врученням або удостоєнням ордена "Золота Зірка". Двоє з них посмертно.

Стежте за різними регіонами, новинами Львова, України та світу з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу  facebook-сторінку  та  телеграм-канал.