Про них розповідає голова Рівненської ОВА Віталій Коваль, передає "Еспресо.Захід".
"Подружжя мріяло відкрити сімейний міні-ресторанчик, де б рівняни та гості міста могли куштувати делікатеси. Але прийшла війна", – каже він.
Дмитро одразу ж подався до військкомату, простоявши у черзі два дні, потрапив до місцевої ТрО. Спочатку охороняв аеропорт, потім – кордон з Білоруссю, а згодом вирушив на запорізький напрямок, де служить у штурмовій бригаді.
"Коли чоловік пішов у ЗСУ, Ольга почала збирати однодумців, щоб пліч-о-пліч допомагати військовим. Спочатку плела сітки, а потім був збір гуманітарної допомоги на передову, відправка бусів та фур. Цим займається донині. Сухпайки з салом, заготовки на борщі та супи, цукерки з сухофруктів, різноманітні смаколики, соління, окопні свічки, буржуйки, ліки – тоннами передають до гарячих точок. А ще поповнили список допомоги: зарядні станції, генератори, старлінки та навіть антидронові рушниці", – говорить Віталій Коваль.
Волонтерами стала уся родина Мацнєвих. Старша донька Валерія малює картини і продає їх на підтримку ЗСУ. Окрім того, разом із молодшим братом Дмитром і мамою роблять бутерброди та запаковують їх вакуумом, щоб точно доїхали до військових. А свекруха виготовляє лавандові мішечки та пов’язки на очі.