Про те причини конфлікту, шляхи його подолання та про те, чи вдасться зберегти цю політичну структуру "Еспресо.Захід" розповів народний депутат, голова Львівської обласної організації партії "Голос" Ярослав Рущишин.
Ви не належите до жодної з конфліктуючих сторін у парламентській фракції. Натомість займаєтесь розбудовою партії, зокрема на Львівщині, та намагаєтесь врегулювати внутрішній конфлікт. Що ж відбувається у партії?
"Голос" – це не проєкт, до якого ми приєднувались, а який творили. Тому у нас поведінка не слуг, а господарів. Ми ґазди, ми відповідальні, бо власність зобов'язує. Тому ми не можемо дозволити собі таких легких рішень – отак плюнути і піти. Ми зараз повинні показати всім, хто повірив у нас, що ми демократична партія, ми приймаємо рішення, згідно з процедурами, визначеними наперед і ці процедури є запобіжником всіляких негативних суб'єктивізмів.
Відзначу, що такі дискусії відбуваються в усіх партіях, усіх організаціях. Просто в "Голосі" вони були винесені назовні. Немає їх хіба в структурі, де є один олігарх, один власник, який може сказати: "Цить!".
Тому, вважаю, це нормальна демократична процедура, хоча й з українським колоритом. І з цієї ситуації ми маємо знайти нормальний вихід. Бо виступ в етері з різкими заявами – це не є позиція ґазд.
У чому ж виявилась головна проблема?
Треба підчистити статут, аби знівелювати вплив суб’єктивізму на партійні процеси. Не скажу, що йдеться про зловживання у матеріальному плані, але паче про те, що залишається не почутою внутрішня дискусія та думка іншої сторони.
Причиною періодичних зривів, інформаційних вкидів та заяв я вважаю інфантильність обох сторін конфлікту – і це нам треба перерости.
Треба розуміти що в політиці треба зціпити зуби і йти – білим і пухнастим на цій дорозі залишатись не можна. Інколи треба замочити руки у лайно, даруйте за порівняння.
Така ситуація від того, що у нас ще не було непартеналістських, неолігархічних партій. Ліберальна ідея вже, певне, третьою хвилею намагається пробитись на загальнонаціональний рівень, і вона, врешті-решт, має бути повноцінно і самостійно представлена у політиці. Люди, які воюють за свою державу і досягли успіху своїми руками, повинні впливати на розбудову держави.
Та, на жаль, у нас ще досі живе система української радянської республіки, побудована на інтригах та боротьбі за доступ до бюджету. Це мій досвід роботи впродовж двох років. Тому нам треба просувати ліберальну, патріотичну ідею, де люди будуть обтяжені не лише власністю, але й відповідальністю за країну.
Чи не є ситуація, що виникла у партії наслідком того, що на неї хтось має вплив ззовні і намагається диктувати умови. Або ж розвалити її зсередини через особливу позицію?
Не думаю, що ці внутрішні процеси інспіровані ззовні, з метою купити чи розвалити нашу фракцію. Вважаю, що тут більше проявляється слабкість заходження нової, зовсім іншої політичної організації, з іншою, горизонтальною, а не вертикальною системою прийняття рішень. Ці всі моменти наклались і працюють на негатив. Але треба розвиватись, нарощувати шкіру, треба вчитися, товктися головою в стіну і врешті пробити її.
Мій аналіз голосування членів фракції говорить про те, що стратегічно ми - однодумці, а є лише деякі тактичні розбіжності. Та вони не викликані, за моїм спостереженням, впливом нечистих сил на наших депутатів.
Звісно, ж є сили, які хотіли б мати "Голос" у своїй кишені. Адже у нас є не лише парламентська фракція, але й потужна мережа осередків по Україні. Але зараз цього точно немає.
В чому ж ці тактичні розбіжності?
Відзначу, що не можна усю партію ототожнювати з парламентською фракцією. Так само є дуже різними партійні осередки у різних регіонах. Я можу відповідально говорити про Львівську обласну організацію, яку очолюю. Про те, як тут будується партія і як приймаються рішення. Та це не означає, що такими ж принципами послуговуються у Києві, чи в осередках по Україні. У нас все ж була інша історія розвитку демократії, аніж на сході. У них там більша схильність підкорятись вертикалі, а у нас формула "я – начальник, ти - дурак" переважно не проходить.
Та все ж є залежність від лідерів і у вас – проблеми почалися з відходом Вакарчука, а зараз черговий спалах конфлікту після демаршу Притули?
Такою є людська потреба – наявність вожака. Люди хочуть комусь подивитись в очі і отримати усі відповіді. Така проблема є й у нас, на жаль. І над цим треба працювати. Нам треба поступово вирощувати наших лідерів, вчити їх і відповідально підбирати з інших середовищ.
Чи виживе партія, зважаючи на рейтинг, який стрімко впав? Чи не розбіжаться люди по інших проєктах?
Я буду виглядати диваком, але скажу, що коли ми будемо думати про рейтинг, то точно не виграємо наступні вибори. Адже саме підпорядкування рейтингам і створило ситуацію, яка є зараз в Україні. Ми тупцюємо на місці і нікуди не рухаємось. І саме наша партія має показати нову хвилю зі стратегічним баченням і необхідністю говорити людям непопулярні речі. Сказати, що зараз треба затягнути паски, щоби нашим дітям не довелося їздити за кордон на роботу.
Тобто ризики втратити рейтинги є, але зберегти його – це не головна наша мета. Зараз нам треба закатати рукави і зберегти партію, навести лад у своїй організації. І ми маємо на це всі механізми, передбачені і статутом, і конференціями, і з'їздом.
Чи відомо вже коли відбудеться з'їзд, як він проходитиме і що буде оговорюватись?
З'їзд мав би відбутись десь влітку. Точної дати ще немає, оскільки її визначає політрада. Зараз ми працюємо над формуванням робочої групи, яка має напрацювати рішення, що дозволять нам вийти після з'їзду оновленими. Маємо зробити все, щоб забути про минуле і спільно йти вперед. Ми повинні це зробити, бо якщо не спроможемось, то буде вже інша розмова.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.