У Москві визрів остаточний план силового вирішення українського питання, - Андрій Піонтковський

Відомий російський опозиціонер, політолог і публіцист Андрій Піонтковський в ефірі телеканалу "Еспресо" поділився з журналістом Антіном Борковським власними прогнозами розвитку російсько-українського конфлікту, а також позицією Вашингтона у цій геополітичній партії.

Так звана Валдайська промова Путіна, як на мене, символізує, можливо, принципову спробу перевернути російську зовнішню політику, принаймні на деякий час, або є свідченням усвідомлення якихось вразливих місць, які проявилися внаслідок обшуків у Дерипаски.

Виступ Путіна, на мою думку, недостатньо оцінили. Його порівнюють з Путінською промовою у Мюнхені. Це не зовсім правильно. У Мюнхені були суто поточні геополітичні претензії до Заходу, стандартні образи. Мовляв, от ви, гади, НАТО розширюєте… У Москві ніяк не можуть втямити, що це не НАТО розширюється, а з жаху тікають від неї (Москви. – Ред.) центральні і східноєвропейські держави. А зараз претензії більш глибокі – виявляється, духовності немає в Заходу. Це ідеологічні претензії.

Вибачте за невеличкий історичний відступ, але він тут буде необхідний. Дев'ять століть тому у Євразії відбулися практично одночасно три історичні події, що визначили хід світової історії. Це поява двох документів: Яса Чінгісхана і Великої хартії вольності англійських баронів. Це відбулося на різних кінцях Євразії. Половина народу провела наступні два ключові століття в орді, а друга половина у Великому князівстві Литовському, яке, по суті, було двомовною державою. Це визначило, як ми зараз переконуємося, на століття психологію цих нових уже народів. Мають рацію ті історики, які говорили, що ніякої перемоги над монголо-татарським ігом не було. Просто ставка хана переїхала з Сарая у Москву. І нові хани, царі Московії, взяли ту саму Ясу як свою Конституцію. Документ, що цілком підпорядковує особистість, просто розплющує її під пресом держави. І це в той час, коли Захід і та частина Київської Русі, яка два щасливі століття знаходилася на Заході, просувалися в бік реалізації Великої хартії вольності. А російським ханам постійно треба було захищати своє право влади. І от цей крик про бездуховність Заходу триває всі ці дев’ять століть.

Цікаво, що першим таким оратором був Філофей Псковський. А зараз знайшовся Тихон Псковський, його нова реінкарнація, який о 3-й годині ночі веде бесіду в монашій келії російського вождя, окрилюючи його на геополітичні подвиги

Тобто, наскільки я розумію, Тихон Шивкунов, який є незримим, сірим кардиналом російської геополітики і безпосередньо впливає на Путіна, засвідчив два моменти: що Путін переживає стосовно завершення свого віку і що після Путіна все посиплеться.

Тихон, крім того, що він став Філофеєм Псковським, який наставляє російських державотворців, ще й виконує роль російського Гесса, разом з Володіним, який ще до Тихона заявив, що "є Путін – буде Росія, нема Путіна – не буде Росії". Крім цього загальнофілософського меседжа, була друга частина, дуже тривожна для нас, у валдайській "виставі": такий собі "стендапчик" (він любить "стендапчики", де у своїй манері такого дрібного злочинця, Промокашки зі знаменитого фільму "Время встречи изменить нельзя", знущається з аудиторії), і під час цього "сеансу Промокашки" він сказав цілком нову річ стосовно України. Він дійшов висновку, що з цим керівництвом ні про що неможливо домовитися. Він це і раніше говорив, проте зараз сказав, що ні з ким іншим, що може бути там обраним, також не можна домовитися. А щоб кардинально змінити українську владу, українському режиму потрібний зовнішній вплив.

Це доволі чітке формулювання, яке супроводжується діями щодня вже після валдайської промови. На моє глибоке переконання, прийняте остаточний план про силове вирішення українського питання. Але в той же час, як не божевільний шахід, він хоче уникнути ціни, яку йому доведеться заплатити за військову акцію. Ціна двокомпонентна – це спротив українського народу, армії, суспільства, що завдасть серйозної шкоди російській армії. Адже мова піде про десятки тисяч загиблих з обох сторін. І навіть Путін не знає, чи витримає покірно все це російське суспільство. А друга ціна визначена американцями. Після візиту Остіна, після сесії НАТО немає жодних сумнівів у цих зобов’язаннях США і Заходу загалом - це військова допомога Україні, спорядженням, зброєю, радниками, інструкторами, тобто все, крім прямої участі американських військ. Плюс максимальна економічна і політична підтримка. І я думаю,що ця друга компонента навіть більше лякає Кремль, тому що вона просто руйнує всі основи нинішньої Московії.

Наскільки я розумію, візит до Дерипаски, навіть в його так би мовити закинуту вілу в Сполучених Штатах, і реакція з боку Кремля якраз свідчать, що, можливо, вони цього й найбільше бояться…

У день масованого вторгнення будуть запроваджені нафтове і газове ембарго. Зрозуміло, що всі розмови про Північний потік припиняться. І найболючіше – арешт російського трильйона. А випадок з Дерипаскою був показовим. Бо він і його активи вже повинні бути арештованими, за законом про ворогів Америки від 2 серпня 2017 року. Ви ж пам’ятаєте, після затягування у Трампівському міністерстві фінансів заморозили активи, але через місяць мало не з вибаченнями повернули. Більше цього повторюватися не буде. У Москві до кінця ще не зрозуміли, думаю в Україні зрозуміли, що візит Остіна – це був поворотний момент. У кожній точці свого турне – Тбілісі, Києві, Бухаресті, Брюсселі – Остін починав з одного й того ж: "говорімо чесно". Йому набридли всі ці формулювання Байдена в Женеві, і навіть тієї ж Нуланд в Москві про безальтернативність Мінських угод. Москва – агресор, вона окупувала Крим, Донбас, вона продовжує свою агресію. Ми повинні надати Україні всебічну допомогу.

Тож як Москва збирається вчинити свій злочин і уникнути покарання? Що стосується спротиву України, ми ж бачимо, на ваших очах все робиться, провокується енергетична криза, яка, як сподівається Москва, переросте в серйозну соціальну кризу, бунти, вимоги відставки Зеленського.

Найбільш "актуальне" для патріотів України, що вони повинні робити, коли над ними нависла безпосередня загроза агресії – це з’ясовувати стосунки між Порошенком і Зеленським. Це той напрям, в якому Москва теж працює. Отже, соціальна криза і розвал влади – це їх перший напрям діяльності.

Я якось сказав і повторю з радістю ще раз: за останні 12 років я не бачив взагалі у Вашингтоні лідера вільного світу. Я от вперше його відчув у діях і заявах Остіна. Та, попри це, певна кремлівська агентурка в адміністрації Байдена залишилася. І Кремль розраховує на цьому зіграти. Це майже безнадійно.

Але от що цікаво… Ви звернули увагу: поряд з прокляттями Заходу, України, звучать лицемірні компліменти на адресу Байдена. Байден – дуже розумний діяч, він хоче тільки хорошого, але йому заважають. І останній фейк, - про плановану зустріч Байдена і Путіна. Ніхто не готує такої зустрічі. Я розпитував всіх, передивився всі джерела – немає згадки про таку зустріч.

З якою метою вони вкидають цей фейк?

Це звичайна стратегія Кремля. Ці фейки дають пас таким людям, як Джон Кері, Селіван, тобто більш-менш пропутінськи налаштованим в адміністрації, щоб вони привезли Байдена, посадили його навпроти Путіна і змусили пром'ямлити те, що в Женеві. Путін дуже задоволений результатами саміту і з Трампом, і з Байденом. Ну, на щастя, вчасно виступили люди і в адміністрації Трампа, і в адміністрації Байдена, які погасили цей ефект. Але він сподівається повторити цей фокус з Байденом. Для чого?

Вони ж прекрасно розуміють, що київська влада не піде ні на яке ОРДО, ні на зміну Конституції, статусу. Проте все одно на цьому наполягають. Чому вони хочуть, щоб Америка під цим підписалась? Тому що вони вже прийняли рішення про вторгнення. І тепер його треба подати світовій спільноті і російському суспільству (що теж важливо). Адже від цього буде залежати реакція Росії на майбутню війну і на втрати в ній, як акцію у відповідь – "це українці почали".

Ви подивіться, що відбувається впродовж останніх днів. Дуже успішно знешкоджено артилерійську гаубицю, зброя, яка чітко заборонена Мінськими угодами. Однак через декілька годин вкидається фейк, що другий турецький безпілотник знищив нібито нафтобазу в Донецьку. Це буде тривати постійно, бо треба оголосити Україну агресором. Це допоможе проросійській партії в адміністрації Байдена якось опиратися серйозній реакції і протистояти Остіну. Крім того, це допоможе ще раз ошукати дорогих росіян.

Я з вами погоджуюся. Два однаково небезпечних сценарії, які, в принципі, можуть зімкнутися в одному – коли Кремль почне припирати президента Зеленського до стінки. Один сценарій – це газовий шантаж, точніше рукотворна спроба створити енергетичну величезну проблему і соціальну напругу в Україні. А другий – одночасно використати цей момент, коли люди обурені і без тепла почнуть виходити. І от після цього розпочати той сценарій Гляйвіца, про який ви говорите.

Так. Я навіть думаю, що в них є навіть фігури, які в обстановці серйозної політичної кризи, соціального бунту, який вони провокують, будуть кинуті в якості "рятівників України". Це, звісно, не абсолютно дискредитовані особи на кшталт Медведчука чи Рабіновича. Є в них пристойніші кандидатури.

Зараз стоїть питання про агресію, про остаточне вирішення українського питання. Вони займаються тим, щоб зняти з себе відповідальність, уникнути покарання за цей злочин, за внутрішні конфлікти в Україні і за дискредитацію України на Заході.

Але як бути з обіцянкою президента Байдена – не дозволити Путіну використовувати газ як енергетичну зброю, зокрема і проти України?

Хотілося б не лише заяви Байдена, хотілось би виконання адміністрацією Байдена уже прийнятого закону про повернення санкцій проти Північного потоку. Це ключове питання. Боротьба у Вашингтоні продовжується. Зараз все складається на нашу користь. Візит Остіна – це була чудова демонстрація. Однак все треба доводити до реальних кроків. Насамперед, до санкцій проти Північного потоку. Тим паче, що до цього вже підключився новий міністр закордонних справ Німеччини.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.