Про це інформує Еспресо.Захід
Львівський іконописець та історик мистецтва, залюблений у світ давньої хатньої ікони, відомий автор та куратор багатьох знакових експозицій у Львові Роман Зілінко не планував виставку "Земля", яка ось зараз відкрилася у львівській галереї IconАrt. Смерть його близького друга Остапа Лозинського ( знакової для української культури особистості) паралізувала творчі пошуки митця на довгі тижні. А потім прийшла потреба кудись вилити біль, виповісти страхи, які переживає сьогодні вся Україна.
"Я не позбувся з появою цього проєкту ні болю, ні страхів, – говоримо з Романом Зілінком, – але я навчився з тим жити. Оце гостре відчуття, як від обстрілів горить земля, покликало до життя спершу образ Христа, що стоїть на спаленій і роздовбаній землі, а тоді все інше. Цей образ став символом, архетипом не тільки цього проєкту, а й того, що відбувається тут і тепер з усіма нами. І я зумисне увів до експозиції пусті дошки, кожна з яких має свою історію, як момент незавершеності… війни… страждань… нашого життя на Землі…"
А вже в анотації до виставки Роман Зілінко написав: "Цей проект не про землю. Земля є домом, поживою, метою, життям... Земля є перспективою, куди, зрештою, повернемося... І свідком від початку. Цей проект про Страсті. Я його не придумував, він виникав як реакція. Тоді минуло п’ятдесять днів від смерті товариша, почалася велика війна. І з’явилося так багато болю: свого, рідних, чужого (вже тепер теж власного). Із тиском, шо розколював голову, пульсував цей біль. Ми тепер усі його знаємо. Впізнаємо в очах, у півслові, в потиску руки, в обіймах. Біль нас поєднав. Хай він різний, як біль людей, що в Маріуполі, Львові, Києві... Об’єднуємося в стражданні. Як Христос із нами. Зійшов на землю, став людиною, страждав, був похований і... воскрес на третій день... Христос як ми, ми як Христос... До того часу як буде Земля, доти об’єднуватиме нас страждання... До того часу, як не буде нової Землі, нового Неба.."
На відкритті виставки йшлося не тільки про проєкт, а й про те, що зупинятися та залишатися у відчаї не можна. Усі українці, хто пішов у цій війні, боролися за те, щоб Україна жила. розвивалася і була щасливою. І так буде!
"Романові святі у цій експозиції – неусміхнені, – сказала на відкритті виставки приятелька художника, викладачка кафедри богослов’я УКУ та Іконописної школи "Радруж", працівниця Національного музею у Львові ім. А.Шептицького Марія Цимбаліста. – Але та лінія, яку розгорнув Роман Зілінко, про страсті – так. Але вона ще й про наближення до Воскресіння. Тобто про шлях, який обов'язково завершиться перемогою!"
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.