Про це розповідає Львівська міська рада, передає "Еспресо.Захід".
"Я ніколи не була прийомною мамою. Однак як монахиня здійснювала соціальне служіння – працювала з сиротами. Але згодом вирішила взяти дівчат під опіку", – говорить вона.
Матір'ю-опікункою у львівському дитячому будинку сімейного типу сестра Юлія стала 5 років тому. Усі її Юлії – підлітки, наймолодшій – 11 років, найстаршій – 20. Двоє старших дівчат навчаються на юристку та соціальну працівницю.
Вероніка ж долучилася до нової сім'ї вже під час великої війни, вона дивом вижила у Вугледарі, коли російський снаряд убив всю її сім'ю.
"Дівчинка комунікабельна, має свої глибокі травми, які були ще до війни, має поранення, у неї напівпаралізовані ручки. Ніхто не ставиться до неї з жалістю, комунікуємо з нею звично. Вона має багато запитань, хоче говорити, переважно про своє минуле, про будинок, про тих хто в неї був та що з ними сталося. Вона переживає, і це буде ще довго", – ділиться сестра Юля.
Вона розповідає, що дівчата одразу прийняли Вероніку, а єдиним бар’єром була російська мова, про яку 12-річна Женя пояснила, що це мова окупанта, який вбив її рідних. Тоді ж Вероніка почала повністю й успішно говорити українською.
Як додає сестра, перед тим, як прийняти у родину нового члена, вона завжди радиться із дівчатами і це рішення вони приймають спільно. Так було і з Женею, яка має аутизм.
"Ми всі ходили на знайомство з Женею в ліцей "Просвіта". Вийшли з думкою, що буде важко. Женічка прийшла до нас у третьому класі, зараз вже в шостому. Вона не розмовляла, нічого не робила в побуті. Ми всі чергували по тижню, я і дівчата допомагали їй з порядком та гігієною. Вони вчили Женю всього. У неї вкладено дуже багато праці дівчат", – каже вона.
Проте, окрім побутових питань щодня постають й інші, які сестра повинна вирішувати у питанні виховання та прийняттях рішень стосовно дівчат: "Багато спірних питань стосуються викликів свободи в такому віці. Дівчата починають товаришувати з хлопцями, їм хочеться піти в клуб. Якщо я почну забороняти, не буде довіри. Кілька років тому до мене прийшов молодий чоловік з букетом квітів та коробочкою, у якій перстеник, я розсміялась, сказавши, що мені вже запізно. Він сказав, що це для нашої Насті, він хоче зробити їй пропозицію. Тепер Настуня вже три роки як заміжня, виховує сина, а ми підтримуємо з нею дуже теплі відносини… Якщо у дівчат справді серйозні стосунки, вони знайомлять мене з хлопцями".
Мешкають всі дівчата та сестра Юлія у квартирі. Вона простора та облаштована усім необхідним: сім кімнат, спортивний зал, кухня-вітальня та п’ять санвузлів. Готує сестра Юля, а дівчата допомагають, підтримують чистоту та порядок.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.