Виставка ікон, яка відкрилась у храмі Івана Хрестителя, для живописця Петра Гуменюка (який є однією із хрестоматійних постатей львівського мистецького середовища ) уже друга персональна презентація в місті Лева за неповний тиждень. Тільки цього разу мова не про ретроспекцію чи сучасний масштабний творчий проєкт, а про дуже камерну і зворушливу експозицію з близько 20 ікон з приватної збірки власника та керівника Галереї сучасного мистецтва Iconart Костянтина Шумського, інформує "Еспресо.Захід".
Як наголосив на урочистому відкритті директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Тарас Возняк (а храм Івана Хрестителя є підрозділом галереї), родинна історія Петра Гуменюка схожа до багатьох галицьких родинних історій ХХ ст., де є і відчай, і втрати, і боротьба. Усі, чиє дитинство припало на повоєнні часи, недобавилися. І добавляються в різний спосіб сьогодні. І те добавляння подекуди, як у Петра Гуменюка, перетворюється на казку. І ти вже дивишся на його роботи – казка-не казка, ікона-не ікона. А скільки від тих картин сонця, тепла й доброти.
Властиво, і сам Петро Гуменюк такий – скромний, невибагливий до побуту, дуже добрий і неймовірно талановитий.
"Цьому унікальному художнику вдалося створити власну міфологічну концепцію, – напишуть в анотації виставки про нього, – засновану на єдності сакрального і профанного, піднесеного і низького, вічного і проминального, гротеску і благоговіння перед сущим. Включення християнської семантосфери в повсякденне і звичне життя особливо характерне для його робіт". І це те, що до цього малярства приваблює особливо.
А ще те, що – за визначенням кураторки виставки Олени Субач – є підґрунтям для всієї творчості Петра Гуменюка. Бо він перш за все – іконописець, який хоч і вчився в андеґраундних художників 1960-х – Івана Остафійчука, Володимира Лободи, Данила Довбушинського, захоплювався "бойчукістською" школою, переймався "Паризькою школою" та німецьким експресіонізмом, однак найперше осягав іконописну традицію східного християнства.
"Коли я після школи не вступив до інституту, то моя мама, яка відбувала табори разом з Вірою Іларіонівною Свєнціцькою, прилаштувала мене до неї в музей, – розповідав на урочистому відкритті Петро Гуменюк. – Віра Іларіонівна доручила мені їй допомагати (за що мене так і називали – "ад'ютант Свєнціцької"), а ще мене вчила. Так я захопився іконописом і згодом став реставратором ікон. А звідти вже і почав робити щось власне".
"Ми з Петром – близнюки, але геть не схожі, –взяв слово брат митця, художник Андрій Гуменюк. – Я свідомий, що Петра не нажену ніколи, бо Бозьо вділив йому значно більше таланту, ніж мені. Але для мене то неважливо. Важливо інше – ми з Петром не просто брати по крові, ми – побратими. Друзі можуть зрадити, родина може зрадити, а побратим – ніколи. Я щасливий, що з робіт Петра світить сонце, струменить добро, і світ, споглядаючи їх, стає кращим".
Виставка експонуватиметься у храмі Івана Хрестителя до 31 жовтня.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.