У бібліотеці можна і книгу позичити, і з однодумцями зустрітися. Як працюють сучасні книгозбірні?

Але й у наш час поціновувачі паперових книг стверджують, що запах новодруків та можливість їх погортати - важлива частина ритуалу читання. Тож чимало львів’ян, не зважаючи на ситуацію у країні, купують книги та обмінюються ними зі знайомими. Більшість книголюбів переконані, що бібліотеки - віджили свій вік, і навідуватися до них - марна справа. Насправді ж вони продовжують активно працювати, навіть під час війни. Яка ситуація з книгозбірнями у Львові? Щоб з’ясувати це, ми вирушили до Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Оскільки мало хто здогадується, що усі видання – у тому числі, найновіші, як у старі-добрі часи, можна взяти у бібліотеці, стоси книжок на підлозі, під ліжками та у підвалах – звична картина у помешканнях книголюбів. Утім, Львівська обласна універсальна бібліотека, яка працює з 1940 року, містить понад 600 тис. видань. Тут є унікальні книги на 42 мовах світу та стародруки, починаючи від XVII cтоліття. Працюють відділи іноземної та мистецької літератури.

Бібліотеку можна відвідувати абсолютно безкоштовно та брати книги додому. У читальному залі пропонують переглянути періодику, яка виходить на теренах України. Тут можна не лише здобути необхідну інформацію, а й відвідати культурні заходи. Від початку війни тут працює волонтерський центр. Аналогічні книгозбірні працюють у всіх областях України.

Львівський історик Іван Сварник обіймає посаду директора Львівської бібліотеки – 11 років. Каже, що епоха, коли люди сиділи та читали книжки, відвідували бібліотеки - змінилася. Утім, переконаний, що книга - як продукт людської цивілізації, переживе будь-які технічні засоби. 

“Заміна книги гаджетами – загальна проблема людства. Більшість із нас черпає інформацію з електронних джерел. Та, незважаючи на ситуацію, книга не зникне. Адже це – чудовий винахід, який насправді неможливо нічим замінити”.

У відділах читальної зали штудіюють періодику та наукову літературу. Здебільшого тут працюють студенти та науковці. Щоранку приходять погортати свіжу пресу та обговорити прочитане пенсіонери. Навідуються й письменники. Наприклад, аби перед написанням роману загорнутися в атмосферу минулого століття, їм важливо ознайомитися з тогочасною періодикою.

Позичити книги додому можна у відділі абонементу. Щодня сюди навідуються, як мінімум, 20 читачів, віком від 16 до 80 років. На полицях – нова сучасна література. Ті ж самі видання, що продаються у книгарнях. До відділу поступає художня, науково-популярна та дитяча література. Пані Юстині – 30 років. Має власний ювелірний магазинчик. Каже, у перервах між клієнтами, з задоволенням гортає любовні романи та мотиваційну літературу. Галина Орестівна – пенсіонерка. Розповідає, що за книжками відпочиває від догляду за галасливими онуками та відволікається від тривожних новин. Щоразу бере дві-три книги. Їх потрібно повернути не пізніше, ніж через місяць. Якщо не встигнете прочитати – цей термін можна продовжити. Є також інклюзивна програма "Книга додому" – для читачів, які не можуть відвідувати бібліотеку за станом здоров’я. Працівники книгозбірні приносять їм книжки. Не залишаються порожніми й окремі відділи. Наприклад, мистецької літератури. Сюди систематично навідуються викладачі та студенти музичної академії, працівники театрів та філармонії.

У мирний час, протягом року, бібліотеку відвідувало до 10 тис. людей. Зараз динаміка змінилася, але не на багато. Щороку, за рахунок держави, сюди надходило близько 6 тис. нових екземплярів. Це – лише 1% від фонду. За словами Івана Сварника, для того, щоб він оновлювався належним чином, необхідно його поповнювати на 5%. Тож виходить, що кількість книжок зменшується, а не зростає. Іван Іванович зазначає, що незважаючи на ситуацію, відвідувачам львівських бібліотек - гріх жалітися. Адже у сільських книгозбірнях ситуація значно сумніша. Оскільки громада не має коштів на закупівлю книжок, щороку туди поступає лише 10 нових примірників.

Ще одна проблема - старіння фондів. На полицях припадають пилюкою тисячі книжок радянської епохи, які давно ніхто не читає і, найімовірніше, вже ніколи до рук не братиме. Незважаючи на те, що вони займають чимало місця, викидати їх донедавна було заборонено. Утім, після 24 лютого бібліотеки здійснюють актуалізацію фондів: активно вилучають ворожу й шкідливу радянську та російську літературу.

Іван Іванович жартує, що працює у квітнику. Серед бібліотекарів переважають жінки. Каже, бажаючих влаштуватися сюди на роботу – чимало. Працювати прагнуть як випускники вишів, так і досвідчені бібліотекарі. Але тільки на перший погляд, мати справу з безцінним надбанням багатовікової мудрості – нескладно. За словами директора, важливо мати не лише технічні навички, а й особливу любов до книжок, яку не часто зустрінеш у наш час. Оскільки зарплата у бібліотекарів - невелика, а роботи - багато, працюють тут справжні бібліофіли. Можливо, саме завдяки їм, всупереч розповсюдженій думці, традиційні бібліотеки не втратили своєї актуальності, а продовжують працювати, поповнювати фонди та об'єднувати читачів.