Американський конфліктолог наголошує на прагматизмі Анкари і можливостях, які відкриває така політика у впливові на агресивну Росію.
Про це Раміс Юнус розповів у "Студії Захід" журналістові Антіну Борковському на Еспресо.TV, - інформує "Еспресо.Захід".
Американський експерт проводить паралелі між відносинами Азербайджану та Росії крізь призму взаємовідносин Азербайджану й Туреччини. "Ердоган, і сучасна Туреччина під його керівництвом останні 15 років, веде незалежну політику, не озираючись ні на Вашингтон, ні на Стару Європу, ні на Москву – ні на кого, - каже Раміс Юнус. - Тобто, вона веде свою конкретну політику, яка відповідає її власним інтересам. Але в той же час жорстко та завжди підкреслює, що вона країна НАТО і буде працювати у системі НАТО. І в першу чергу про це говорить у зв’язку з Україною. Тобто, от як НАТО буде захищати Україну, так і я захищаю, оскільки я член НАТО".
Конфліктолог, однак наголошує на прагматизмі Анкари у відносинах з Москвою, який позначився на політиці Баку стосовно північного сусіда. "У Азербайджану з Росією немає ворожих стосунків, як в України, хоча громадська думка Азербайджану завжди була налаштована обережно до Росії… Азербайджан пам’ятає чорний січень, 20 січня 1990 року, коли російські танки під командуванням генерал-майора Лебедя душили азербайджанських громадян. Пам’ять не коротка, Азербайджан чудово пам’ятає і історію першої Карабахської війни. Але не дивлячись на це, погляньте, як Туреччина прагматично працює з Росією і захищає Азербайджан – і сьогодні всі бачать, що він перебуває під захистом Туреччини".
Раміс Юнус каже, що поступово Україна, схоже до Азербайджану, стає пріоритетом турецької зовнішньої політики. "Серед турецької громадськості, якщо ви читаєте медіа, ви це можете бачити. У першу чергу це пов’язано з кримськими татарами, крізь цю призму вони завжди підтримуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України. І публічно ви почули це: зона вільних договорів, 12 договорів, які зараз підписані у Києві, збільшення економічних оборотів, плюс не забувайте, що візит Ердогана відбувся саме у цей момент, момент ескалації. Пам’ятаєте, як два тижні тому, у момент цієї ескалації до вас приїжджав у Київ президент Азербайджану. Це теж демонстрація, дивіться на це з такого боку. Тоді польський лідер приїхав до вас, Джонсон приїхав до вас – це демонстрація політичної підтримки, а що стосується за кулісами, що було, то це, звісно ж, афішуватись не буде. Ви бачитимете результати, у першу чергу, у воєнно-технічній площині, і це робитиметься там, де Україна потребує цього. Бо те, що треба Україні, не потрібно робити через піар, не треба робити оцими Геркулесами, які сідають, і відкрито все показувати й фотографувати, це можна робити кораблями, через Чорне море, непомітно і так, аби про це ніхто не знав, окрім російської розвідки, припустімо. Тоді Росія розумітиме, що реально сьогодні і байрактари сюди приїжджають, і багато чого приїжджає з того, що свого часу приїжджало у Азербайджан. Що, ви думаєте, коли Туреччина підтримувала Азербайджан, Москва про це не знала? Москва всіляко підтримувала Вірменію, оснащувала їх озброєнням на 5 мільярдів, але результат ви ж бачили який. Тобто, Туреччина працювала так з Азербайджаном і на Південному Кавказі. Я думаю, що це стратегічна політика Туреччини і вона не змінилась, незалежно від того Азербайджан це чи Україна".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook–сторінку.