"Цей проект про Україну". Танцювальний театр "Життя" відзначив 35-річчя

Журналістка "Еспресо.Захід" відвідала ювілярів.

Танцювальний театр "Життя" урочисто відсвяткував своє 35-річчя. Ювілейний концерт артисти провели у львівській опері. Представляли нові сучасні постановки, а також найкраще за період творчого шляху.

Сучасними постановками з яскравими костюмами та новими інструментами розпочалося урочисте святкування.  На сцені львівської опери глядачі побачили новий, модерний проект "Артефакти".

"Цей проект про Україну – нашу, справжню, якою ми пишаємося і хочемо, щоб вона була цільною і єдиною. Щоб ми не брали за приклад країни Сходу, а дивилася в напрямку Європи. Не "шароварщиною" жити, а сучасними тенденціями", – описала проект керівниця танцтеатру "Життя" Ірина Мазур.

За словами пані Ірини, амбіції створити щось нове і сучасне в Україні було її мрією після навчання у Німеччині.  Тридцять років артисти опановували нові стилі та жанри і ось вже п’ять років працюють у бажаному форматі танцювального театру.

"Звичайно, таких колективів дуже мало, – зазначає пані Ірина. Адже ми не беремося за розважальні теми, не ставимо завдання і мету розважити глядача, а навпаки, – змусити думати, мислити, пізнавати щось нове і абсолютно невідоме досі".

За час свого існування колектив об’їздив майже увесь світ і трансформувався із балету у танцювальний театр. Серед досвідчених артистів – Володимир Мазур. Чоловік у колективі вже понад 20 років. Пригадує й переможний виступ на Євробаченні з Русланою у 2004 році. Каже, хоч і об’їздили разом майже весь світ та переможний виступ не зрівняється ні з чим. Нині ділиться спогадами.

"У день нашого виступу я серйозно отруївся, – розповідає Володимир Мазур. – Спочатку намагався зняти симптоми пігулками, але вони не допомагали. Аж я помітив, що залишилося 15 хвилин до виходу, а я не можу стояти. До мене швидко відправили медбригаду, "вкачали" літру рідини і я побіг на сцену. Трохи легше стало, але після виступу поїхав у лікарню. Чесно, з таких подій все погане забувається, залишаються лиш позитивні та хороші спогади".

Саме Євробачення 2004 року у колективі називають найяскравішою подією за всю історію "Життя". Звісно ж святкування не обійшлося і без найкращої подруги танцтеатру. Руслана приїхала привітати артистів і "Дикі танці" знову запалали на сцені.

"Ми завжди зустрічаємося і кричимо, що один без одного не "зажигаємо", – в емоціях розповідає народна артистка України Руслана Лижичко. – То наш пароль. Коли ми разом – кричимо "зажигаєм". Я не знаю, чи в родинах є такі стосунки. Ми не колектив і не родина вже, не друзі, ми – щось більше".

Яскрава історія танцтеатру не зупиняє артистів на досягнутому. Концертом підсумували черговий етап на якому не зупиняються. У планах розвивати "Артефакти" та досягати нових висот. А ще відвідати ті країні, де ще залишилися білі плями на мапі світу.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.