Радянська спадщина чи нові можливості: як використовують підземні переходи Львова

"Еспресо.Захід" розповість про те, як з’явилися підземні переходи, які є у Львові, та що з ними планують робити.

Чому раніше активно будували підземні переходи, а зараз – ні

У світі ідея відокремлення пішоходів від транспорту завдяки наземним і підземним переходам з’явилася ще в XIX столітті, коли міста почали стрімко урбанізуватися. Одним із ранніх прикладів є підземні переходи у Лондоні, які почали будувати ще у 1860-х роках під час створення метро. 

Саме у XX столітті підземні переходи стали масовим явищем навіть без станцій метро. У Радянському Союзі, Західній Європі та США підземні переходи були особливо популярні в 1950-70-х роках, коли автомобільна культура сягла піку. У цей період архітектори та урбаністи вважали, що майбутнє міст належить машинам, а пішоходи мають поступитися простором. Проте з часом підходи до міського планування змінилися. 

Тому останні десятиліття західні міста, фактично, не будують окремих підземних переходів, роблять акцент на "людяному" дизайні. Пішоходи та велосипедисти отримують перевагу над автомобілями. До того ж підземні переходи часто асоціюються з темрявою, антисанітарією та злочинністю, бо у закритому просторі важче досягти безпеки. Відповідно, у багатьох містах старі підземні переходи переобладнують під нові потреби, роблячи з них комерційні, соціальні, розважальні простори. Таким чином їх першочергове значення – перейти дорогу під землею – відходить на другий план. 

Загалом у Львові їх 14, але 2 з них офіційно закриті 

На сьогодні у Львові є 14 підземних переходів. Однак два з них повністю не функціонують та є закритими: на вул. Городоцькій при виїзді з міста та на вул. Героїв УПА. Крім цього, наприклад, перехід на вул. Листопадового Чину, що поруч університету ім. Франка, також вже багато років занедбаний та фактично не використовується. До того ж рух транспорту на цій ділянці дозволяє пішоходам легко переходити односторонню дорогу надземним способом. 

Цікаво, що вхід у підземний перехід на вул. Героїв УПА, 73 – взагалі перетворився на надземні ряди кіосків. Тут торгують кебабами й алкоголем. Міськрада Львова ще у листопаді минулого року повідомляла, що вимагатиме повернути до попереднього стану приміщення підземного переходу заводу "Кінескоп", однак поки ситуація не змінилася. 

МАФ на вул. Героїв УПА, Фото: Любомир Зубач

З повномасштабною війною, кожен доступний підземний перехід також може виконувати функцію укриття. Під час повітряних тривог і руху російських ракет та дронів на місто, львів’яни можуть там перечікувати тривогу. 

Найбільш популярні підземні переходи – у центрі міста 

Зрозуміло, що найбільш затребувані підземні переходи ті, що в центрі міста, бо там найбільші скупчення людей та автомобілів, а саме на площі Митній та на перехресті площі Соборної й проспекту Шевченка. Останній перехід активно використовується малим бізнесом, там діє кілька торгових павільйонів. 

Довгий час у підземному переході на площі Митній також функціонувала зона малого бізнесу з різними магазинчиками та кафе, однак у березні 2021 року виконком ЛМР вирішив все це демонтувати. Заступник міського голови Львова Андрій Москаленко заявляв, що тут буде мистецький простір, де зможуть виставляти свої роботи різні митці, однак від ідеї до задуму так і не дійшло. У міськраді кажуть, що через війну – це не на часі. У будь-якому разі, цей підземний перехід вдалося відремонтувати за понад 700 тис. грн і в березні 2023 року він став знову доступний всім.

Ба більше, у березні 2025 року підземний перехід на площі Митній зробили доступним для маломобільних груп населення. Там встановили два електричні підйомники за 1,5 млн грн. Таким чином у всьому Львові – це єдиний такий підземний перехід, який дозволяє людям на колісному кріслі без проблем опускатися та підніматися, щоб проїхати складне перехрестя. 

Більшість підземних переходів – як додаток 

Такі підземні переходи, як на перехресті вул. Городоцької – вул. Виговського, або вул. Городоцькій – вул. Вільхова, чи на перехресті вул. Стрийська – вул. Володимира Великого, або на перехресті вул. Любінської – вул. В. Караджича, чи на перехресті Грінченка – вул. Б. Хмельницького, всі вони, з одного боку, є "робочими конячками", але з іншого – виконують свою функцію у кожному окремому випадку по-різному, часто, як додаток. 

На вул. Городоцькій, більш навантажений той, що біля "Мотозаводу", через більшу кількість скупчення людей на повороті до вул. Виговського. Однак він вже потребує ремонтних робіт, особливо через діряві сходи, адже скульптурні леви біля входу їх не можуть "захисти". Цікаво, що там є торгові павільйони, але вони у більшості не використовуються. 

Натомість підземний перехід на вул. Стрийська – вул. Володимира Великого, хоч косметично привели до порядку, а у кінці 2021 року розмалювали у стилі творів відомого фантаста, уродженця Львова Станіслава Лема, однак він не має великого попиту. У більшості люди переходять це перехрестя надземним способом. Так само це стосується великого числа інших підземних переходів. 

Тому міськрада Львова на виконання стратегії безбар’єрності, почала на перехрестях з підземними переходами облаштувати доступні наземні зі світлофорами. Тобто, по суті, дублювати їх. 

"Місто орієнтується на наземні переходи"

Як розповів "Еспресо.Захід" головний архітектор Львова Антон Коломєйцев, європейська тенденція, на яку місто орієнтується — це наземні переходи. 

"Підземні, навіть із підйомниками для візків, незручні для маломобільних людей, наприклад, літніх із палицями чи тих, хто на милицях, через нестабільність платформ і складність спуску сходами. Тому для повної інклюзивності та безпеки наш пріоритет — наземні переходи зі світлофорами. Так, підземні переходи під час війни слугують укриттям, що важливо в короткостроковій перспективі. Але у довгостроковій перспективі ми працюємо над доступністю: викладаємо бруківку, створюємо мережу наземних переходів як альтернативу підземним", - сказав Антон Коломєйцев.

Він також відзначив, що з погляду автомобільного руху, наявність більшої кількості наземних переходів над підземними, не створює додаткових затримок, натомість "дає більше безпеки".

"Зрештою, коли ми думаємо про те, щоб створити найменшу кількість перешкод для автомобілів, то це закінчиться тим, що машини набирають недозволену швидкість, не маючи жодних перепон. До того ж автомобілісти, коли проїжджають певні ділянки швидше, раніше чи пізніше втрачають час на світлофорах. На мою думку, створення наземних переходів, в тому числі з світлофорними об'єктами, – покращує і аж ніяк не погіршує загальну ситуацію з автомобільним рухом. Плюс це дає максимальний комфорт мешканцям, тому що, наприклад, центральна частина Львова має бути орієнтована, у великій мірі, на пішохідну доступність, велосипедну доступність", - каже головний архітектор Львова.

Натомість голова комісії транспорту, зв'язку і міської мобільності Львівської міськради Ігор Зінкевич у коментарі виданню відзначив, що не бачить сенсу "поспішати з такими радикальними рішеннями" щодо орієнтації виключно на надземні переходи, називаючи такі ідеї "більшою мірою популізмом".

"Ця логіка у плані мобільності – правильна. Але давайте хоча б зробимо існуючі переходи відповідно до того, щоб ними можна було користуватися людям з інвалідністю, щоб всі вони стали інклюзивними, перш ніж створювати нові. Навіть в центрі у нас, фактично, не має таких інклюзивних переходів, бо бруківка не перекладена як слід. Не проблема створити новий перехід, якщо дійсно є така потреба, коли наявний підземий не справляється, але говорити зараз під благом хороших ідей інклюзивності, не опрацювавши всі інші пішохідні переходи і не дати можливість людям з інвалідністю переходити наявний перехід, який вже існує – я вважаю, що це профанація, популізм", - відзначає Зінкевич.

Він додає, що не впевнений в тому, що створення надземних переходів може бути дешевшим, ніж облаштування наявних підземних, навіть з фрахтуванням встановлення електричних підйомників, адже кожен новий світлофор – це мільйони гривень, вже не кажучи про перекладення бруківки, створення розмітки, моделювання транспортних потоків та багато іншого. 

Стосовно використання підземних переходів, депутат відзначає, що найкращий варіант – здавати їх в оренду бізнесу. Таким чином бізнесмени могли б утримувати їх в належному стані і вони б виконували свою функцію, а також приносили додаткові кошти в бюджет завдяки оренді. Але для цього треба "створити й надати бізнесу чіткі правила, щоб він міг там працювати". Відповідно, ситуація з підземним переходом на вул. Героїв УПА є показовою, як не слід робити, коли місту вже постфактум доводиться судитися, щоб встановити право власності й можливість функціонування цього переходу. 

Тож, підсумовуючи, підземні переходи Львова — це спадщина XX століття, яка частково виконує свої функції, але потребує переосмислення. Міська влада планує модернізувати цю інфраструктуру, роблячи акцент на наземній безбар’єрності й комфорті всіх пішоходів, але реалізація цих планів викликає питання. У будь-якому випадку, наразі Львів рухається шляхом західних міст, де підземні переходи або інтегрують у сучасний простір, або поступово виводять із ужитку на користь наземних альтернатив.

Читайте також: Підземний паркінг та пішохідна зона на центральній площі Міцкевича у Львові: чому депутатська комісія та активісти проти