Свята (не)дитяча дилема: до кого Миколай приходить 6 грудня й чи може він принести подарунки двічі. Блог Юрія Мартиновича

Сьогодні, 6 грудня, за Григоріанським календарем відзначають день святого Миколая

Почну з простого: я звик, що відколи себе пам’ятаю, св. Миколай приходив до мене 19 грудня. Тому саме цього дня очікував найбільше в році (ну, напевно, в цій ієрархії подарунків позмагатися може ще день народження). День Миколая, до певного віку, завжди асоціювався в мене з чимось світлим, солодким і таємничим… Хотілося спіймати святого Миколая на гарячому, коли він дивовижним чином проникав у будинок і зі своєї великої торбини витягував подарунки. Однак з об’єктивних причин (діти швидко засинають) цього так і не сталося. Тому святий Миколай залишився для мене невловимим супергероєм, якого не бачиш, але в якого віриш. Або принаймні хочеш вірити.

Звички, як відомо, виводяться найдовше. Вони стають частиною нас самих, мають якесь магічне і непоясниме значення, бо з часом переходять від логічної сфери у сфери ірраціонального. Робиш, бо так звик робити. Чому? "А звідки я знаю!" – так відповідають. Це я веду до того, що змінювати щось, до чого звик і воно тобі є приємним таким, як є, дуже складно, геть не хочеться. Навпаки, ми готові з пристрастю відстоювати свої переконання, навіть, якщо бачимо, що вони в чомусь хибні.

Ось так ми підійшли до головного питання цього тексту: чи хибним/правильним є святкувати День Миколая 19 грудня, за Юліанським календарем, чи варто перейти на Григоріанський календар і відзначати це свято раніше, а саме 6 грудня? Або навпаки, чи є хибним/правильним святкувати 6 грудня й варто дотримуватися звичної дати 19 грудня? 

Одразу скажу, що я не релігійний експерт, тому не буду говорити про богословську дискусію, хоча, напевно, її якоюсь мірою торкнуся. Спробую говорити мовою здорового глузду і висуну такі три тези:

1. Будь-яка дата є умовною. Це лише цифри, тому питання, що є під цими цифрами? Наприклад, день народження св. Миколая Чудотворця (реального історичного персонажа) відзначають у березні. Однак вшановувати пам'ять святого вирішили у кінці року (так вийшло або так домовилися). Адже образ реального Миколая переплівся з образом фольклорного новорічного персонажа, який дарує дітям, які були чемними впродовж року, подарунки, а от нечемним – різки. Сенс цього персонажа – зробити дітям свято у завжди важкий сірий холодний зимовий час, принести радість і надихнути бути кращими з нового року, щоб отримати наступного разу більше винагород. Відповідно, чи відзначаємо ми це свято на початку грудня, чи у кінці, великої ролі для сенсу святкування немає. Якби ми перенесли святкування на осінь, чи літо, чи на весну, тоді так, ми втратили б початковий сенс.
2. Ми вже понад сто років живемо всі за одним календарем. Фактично, вся Україна живе за Григоріанським календарем з 1918 року, коли офіційно більша частина нашої країни, яка до того була у складі Російської імперії, змінила день на календарі на 13 днів. Тому в нас зараз та сама дата, що і в Берліні, Лондоні, Нью-Йорку (але різні часові пояси). Однак ця зміна, яка сталася понад сто років тому, не зачепила релігійні кола. Тому виходить, що ми живемо водночас у двох світах, користуємося двома календарями. Тобто ускладнюємо собі й іншим життя.
3. Культурна приналежність і вектор розвитку. Тут буду доволі банальним, але скажу всім відому річ: сотні років більшість українців були в системі російської орбіти. Ми не мали особливого вибору в тому, щоб засвідчити свою окрему позицію стосовно нашої ідентичності та напрямку розвитку. Зараз повномасштабна війна, відкрита агресія росіян проти всього українського стала чудовою можливістю порвати з будь-якими пережитками вимушеного культурного минулого. Старий календар яскраво асоціюється з консервативною й підпорядкованою державі російською православною церквою.

Підсумовуючи, на мою думку, попри звичність святкування дня Миколая 19 грудня, значно логічніше перейти на 6 грудня. Звісно, це має статися за умови, коли ми змінимо весь релігійний календар, а не лише ті свята, які нам подобаються, або ж святкуватимемо їх двічі. Двічі святкувати – це як двічі мати день народження, так ми губимо суть свята і грузнемо у дискусії дат. А поки більшість українців не висловили свою одностайну підтримку про врегулювання церковних дат, звісно, кожен сам обирає цей один гарний таємничий і неповторний день, творячи свято дітям і згадуючи Миколая Чудотворця.

Про автора. Юрій Мартинович, львівський журналіст та фотограф. Навчався на історика в УКУ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.