Мій тато супергерой: чому участь батька у житті дитини важлива? 

Про це розповідає Лідія Боженко, психологиня Хабу ментального здоров’я "ДіяТи", спеціалізується на позитивній транскультуральній психотерапії Н. Пезешкіана, сімейному консультуванні.

Якщо стисло: батько відіграє ключову роль у процесі сепарації та індивідуації – введенні дитини у соціум та формуванні її ідентичності. Батько виступає як фігура, яка руйнує симбіотичний зв'язок між матір'ю і дитиною. У різних психотерапевтичних школах є певні відмінності щодо визначення віку дитини, коли батько мав би приймати більш активну участь у її вихованні. Орієнтовно це з півторарічного віку, але точно з трьох, бо це вік коли дитина починає усвідомлювати гендерні відмінності.

Найчастіше, батько символізує зовнішні правила, структуру, дисципліну та соціальні норми, які встановлюють межі дозволеного. Це допомагає дитині усвідомити, що мати не є виключно її власністю, і таким чином сприяє відділенню.

Наприклад, Жак Лакан (французький психоаналітик та психіатр), наголошує на символічній функції батька, тобто це не просто реальна особа, він дозволяє дитині увійти в символічний порядок – світ мови, культури та соціальних взаємодій, що сприяє формуванню свободи та відповідальності.

Батько є зразком для наслідування: перший чоловічий зразок для хлопчиків і дівчаток, що впливає на формування гендерної ідентичності та майбутніх стосунків. Для хлопчиків батько є моделлю мужності, а для дівчаток – першим досвідом взаємодії з чоловіком, що формує їхні очікування щодо партнерів.

Батько – це підтримка та захист, що дає дитині відчуття безпеки та опори. Це допомагає їй справлятися з труднощами та розвивати впевненість у собі. Взаємодія з батьком часто відрізняються від материнської, сприяючи розвитку самостійності, соціальних навичок та вміння справлятися зі стресом.

Мюррей Боуен (американський психіатр), який розглядав сім'ю як емоційну систему, ввів термін тріангуляції. Це коли у діадні стосунки "мама-дитина" залучається третя сторона, тобто батько і, тоді відбувається:

• зменшення напруги, бо тепер вона ділиться на трьох;
• відволікання уваги, наприклад, коли дитина злиться на маму, то тато демонструє модель як можна вирішити конфлікт;
• створення коаліції, що є важливим вмінням для побудови стосунків у соціумі у дорослому житті;
• вміння розділити відповідальність між учасниками взаємодії.

Перераховані аспекти є важливими для інтеграції дитини у суспільство.

Війна в Україні змінила життя мільйонів сімей, і роль батька в цих умовах набуває особливого значення. Для багатьох батьків викликами сьогодення в умовах війни є: 

• фізична розлука та відсутність одного з батьків, все таки найчастіше чоловіка;
• психологічне напруження та травматизація;
• невизначеність та втрата контролю;
• зміна ролей у сім'ї.  

Для тата-військового виконувати свою батьківську роль є складним завданням. Зрозуміло, що важко замінити фізичну присутність. Але все ж важливо навіть на відстані:

• намагалися бути включеними у життя дитини;
• бути джерелом безпеки та стабільності; 
• відкрито спілкуватися;
• дозволяти дитині бути дитиною: не вимагати від неї "дорослої" поведінки, дозволяти їй гратися, сумувати, плакати;
• зміцнювати родинні зв'язки: підтримувати зв'язок через відеозв'язок, листи, малюнки; 
• звертатися за професійною допомогою: якщо дитина або батьки переживають значні психологічні труднощі, важливо звернутися до психолога.