Сукня, яка дає свободу

Чому для того, щоб бути вільною, інколи треба прикрити зайве

А цю історію я не планувала писати. Спеціально. Вона народилася сама, літня і тепла, неочікувана для мене самої. Доки мовчав форум з наступним гостем для ми #На_Каву_з_Іншим_Богом, до мене у гості потрапила давня знайома. Таня була проїздом у Львові і вона залюбки провідала мене у моєму казковому передмісті. Я знала від спільних друзів про триб буття Тані, що вона перейшла в іслам, вийшла заміж і веде щасливий спосіб життя, зрідка потішаючи рідних і знайомих світлинами з мандрів і вітаннями з особистими святами. Але коли Таня побувала у мене на каві, то дізналася дещо більше…

Знаєте, я була морально готова запросити Таню до себе. І все вдалося - і домашні солодощі в той день мені вдалися, і карти склалися, гостя легко добралася, і розмова про спільних знайомих потекла легко і невимушено, і коли дійшло до головного - як Таня наважилася утвердитися в ісламі, то було так само легко. Річ у тім, що Таня - донька араба зі східної країни, її тато - мусульманин. Тривалий час, ще у студентські часи, Таня шукала себе, мешкала у кожного з батьків і приміряла на себе їх систему координат. Батьки у неї чудові - вони завжди давали їй свободу вибирати і вміли так просто любити свою доньку, що вона виросла у них неймовірно світлою дівчиною, яку всі завжди любили.

• А чого ти мене не питаєш те саме, що всі? Ми вже дві години сидимо, а ти ні слова не сказала про мій вибір чи мою сукню? Таня порушила нашу ідилічну балаканину. У кімнаті можна було почути муху.
• Я не знаю… Якщо ти хочеш, то розкажеш сама, я винувато потупила очі у дно порцелянового горнятка.
• Знаєш, я зустріла його, коли спочатку сама зрозуміла, хто я. Це неправда, що мій чоловік привів мене в іслам. Я сама до нього повернулася, прийшла і потім зустріла свого чоловіка. Але перед тим зрозуміла про себе, хто я, - каже Таня.
• Тобто? Що ти маєш на увазі? Як це можливо?
• Я ніколи не розуміла, живучи в українських широтах, чому мені некомфортно. Я мала розкішні перекладацькі студії, я їздила, куди хотіла і мала можливість відривати світ. Але у мене не було відчуття дому. Коли я починала питати себе, хто я, де мені добре, я починала розуміти потребу десь осісти. Але де? Я не бачила себе середньостатистичною українкою. І тоді я розчинилася у країнах Сходу… Знаєш, я не просто хотіла зробити дисертацію, мені треба було дати собі відповіді на питання, яке життя мені підходить. Я написала дисертацію і зрозуміла: тут, серед непомітних східних жінок арабок, мій дім і я сама. Це моє, - каже Таня з душею.
• А як ти це перевірила? То ж непросто, напевно, було? - моя раціональна європейська людина не може вгомонитися.
• Розумієш, ми насправді про одне і те ж, просто різними дорогами.  Хтось обирає споглядання і це правильна дорога. А хтось стає діяльною любов'ю і це теж ок. Це про одне і теж, просто з різних боків. Дивися, до тебе на Винники можна їхати 29 і 40 маршруткою. 29 їздить просто більше людей. Ти їздиш 29 на роботу, а твоя сусідка 40. Але це лише питання маршруту, цілі у вас одні - доїхати на роботу. То чому стільки галасу через деталі?
• Добре, як тобі іслам дав відповідь на твої питання? 
• Тут питання не про те. Тут радше про те, що мені показали дорогу, на якій можна знайти відповіді на мої питання. І ця дорога мені дуже підійшла. Я дуже довго прожила у Європі і я побачила її обличчя, мені забагато тут свободи і замало якорів, за які можна зачепитися і затримати у собі світло. Я втомилася від європейської чуттєвості.
• О! З цього місця в деталях, будь ласка! Що має одне до іншого?
• Іро, але ти така сама. Ти ж теж не носиш відкритих суконь, декольте і міні. Усі ці твої бантики, жабо і складки - це про те саме. Ти не хочеш оголюватися. Я бачила твій фейсбук, я знаю твій одяг. Ти теж хочеш сховатися, як ти цього не бачиш? Ти не потребуєш нагадувати світові, що ти - жінка і носій спокуси, в тебе інші цілі тут. Я думала про це, коли перевдяглася у закриті мусульманські сукні. Мені стало легше - більше не потребую ховатися від чужих очей. Моя сукня не ховає мене - вона дає мені свободу бути собою. І так було з відкриттям багатьох засадничих речей. Ти зрозумієш.

Тут має бути моє зізнання. Сказати по правді, у мене відібрало дар мови. Таня має рацію. Я не потребую бути приманкою для чоловіків і не хочу так себе почувати.

• Як це допомагає у щоденному житті?
• Дуже просто моє життя регламентоване. У мене є чіткі правила про молитву, поведінку, я тут не сама. У будь-якій незрозумілій ситуація я є не сама. І для мене це відкриття  найважливіше. Тому от вона, відповідь на твоє питання - моя релігія про те, що я не сама тут і зараз.
• Добре, а як тобі твоя релігія допомагає тобі більше любити?
• А це вже наступний рівень. Чим менше мене, тим більше любові. Чим більше сукні, тим менше мене. От і вся мудрість.

Проєкт реалізовано у рамках Програми "ДІАЛОГ" ГО "Центр "ЛІБЕРТАС"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.