У приміщенні колишніх залізничних кас (площа 382 кв. м) планують створити сучасну креативну книгарню наукового спрямування, яка поєднуватиме в собі читацький зал та коворкінг. Окрім продажу книг, тут планують проводити тематичні зустрічі, конференції для популяризації україномовного продукту, а також навчання, семінари, майстер-класи (зокрема курси письменницької майстерності) тощо. Простір книгарні повинен бути мультифункціональним та поєднувати в собі зал для читання, коворкінг, конференц-зал.
"Еспресо.Захід" поспілкувався із Леонідом Фінбергом і поцікавився, що саме може запропонувати його видавництво Львову у випадку перемоги в інвестиційному конкурсі.
Розкажіть, будь ласка, чому ваше видавництво бере участь у цьому конкурсі? Що саме ви хочете презентувати тут, у центрі Львова, якщо буде така можливість?
Ми дуже зраділи, що в місті Лева проголошують таку ініціативу. Це не вперше керівництво міста виступає лідером нетрадиційних пропозицій розвитку культури. Нам це сподобалось і ми вирішили взяти участь у конкурсі.
Зацікавились передусім тому, що впродовж 30-річної діяльності нашого видавництва, ми видали близько 700 книжок і стали одним із лідерів у видавничій справі в країні.
Чим саме книгарня суттєво відрізнятиметься від інших?
Так, у Львові – чимало книгарень і вони дуже добре працюють. Ми, як видавці, найбільше свої книжки продаємо саме в Києві та у Львові. Але тут йде мова, власне про культурний центр, який найперше зосереджується на увазі до академічної та наукової літератури. А цього наразі немає.
Тому ми й пропонуємо створити саме такий центр, який, окрім того, буде ще й координувати діяльність різних університетів, науковців. Це – дуже важлива ініціатива. Ми відгукнулись на цей конкурс, здебільшого через його особливі умови. Крім того приміщення, яке буде надане переможцям конкурсу, дозволяє не лише збирати там книжки, а їх обговорювати, показувати фільми. Там є можливість організовувати концерти, проводити конференції – ціле мистецько-наукове середовище!
Такі центри, звичайно, існують. Але центрів, які були би зосереджені саме на книгах нон-фікшн і академічній книзі, поки що нема. Але нарешті, я так розумію, він таки буде створений.
Академічна книга – це основний профіль "Духа і Літера", зважаючи що ваше видавництво функціонує при Києво-Могилянській Академії?
Так, ми маємо свою нішу, свою спеціалізацію. Спеціалізуємось на нон-фікшн, а не на художній літературі. Саме це було проголошено, як основа конкурсу. Крім того було сказано, що в цьому центрі будуть представлені різні університетські видавництва, студії наших науковців і гуманітаріїв. І це – саме те спрямування, яким ми займаємось. Наші контакти сьогодні у світі, можливо, найширші і найпотужніші в країні, адже ми працюємо з десятками й десятками університетів практично всіх країн Європи, Сполучених Штатів Америки, Канади… Мабуть легше назвати ті університети, з якими ми не співпрацюємо, ніж ті, з якими ми працюємо.
Крім того, що ми є видавництвом славетної Києво-Могилянської академії, ми працюємо і зі славетним Українським католицьким університетом. В УКУ є свої переваги, яких чимало. Я інколи навіть заздрю, як добре розвивається цей університет, які хороші програми має. Відтак, зважаючи на потужні міжнародні інтелектуальні зв'язки у різних галузях гуманітаристики, ми вирішили, що цей конкурс нам підходить і тому спробуємо запропонувати свою співпрацю з містом Лева.
Розкажіть про конкретні проєкти, які можуть виступати візитівкою видавництва "Дух і Літера"?
Маємо потужні книги філософські, історичні, культурологічні, літературознавчі. Завершили переклад "Аристотеля" – його блискуче зробив наш співробітник Олексій Панич.
Я можу називати десятки таких проєктів. Найбільший з них в нашому видавництві – це видання пяти томів "Європейського словника філософій. Лексикон неперекладностей". Французькі інтелектуали впродовж десяти років збирали з усіх європейських і світових культур терміни, які не перекладаються. І зробили тлумачний словник, який достойний найвищих гуманітарних нагород Франції. Перший переклад цього словника був саме українським! Це зробили ми і це такий подвиг наших науковців, які свого часу навчались в різних країнах світу – і в Сорбонні, і в Гарварді. Це дуже високого рівня проєкт. І гадаю, один із найпотужніших гуманітарних проектів України XXI століття. Сьогодні цей словник перекладений на десяток мов, але ми були першими і він працює в Україні близько десяти років.
У якому стані, на вашу думку, перебуває українська наукова й інтелектуальна книга?
Я завжди відстоював таку тезу, що треба порівнювати не з тим, що є в тих країнах, які не знали такого геноциду, як знали ми, а з тим, що було вчора. Я абсолютно впевнений, що ми – всі українські науковці – зробили гігантські кроки і за ці 30 років (а останні 20 найбільш інтенсивно) створили досить потужну систему, яка сьогодні є на рівні інших країн. Можливо, це – не рівень Франції чи Німеччини, а Центральної та Східної Європи. В наших книжкових магазинах, інтернет-магазинах, найбільш розвиненій мережі книгарень "Є", представлені сьогодні переклади практично з усіх європейських мов.
Як можна підсилити і оживити книговидання львівських університетів, наукових спільнот?
Якщо так відбудеться, що в нас буде своє представництво у Львові, то презентація, продаж наших книжок, залучення до цього центру науковців з Харкова, Одеси, Івано-Франківська та інших міст, сприятиме тому, що львівські науковці будуть до цього долучатись. Зазначу, що у Львові є чимало блискучих істориків, філософів, культурологів. Тому думаю, що така співпраця є важливою.
У нас і зараз відбувається тісна співпраця. Але якщо буде цей центр у Львові, то це сприятиме тому, що львівська наукова спільнота буде залучена до контактів, які є у нас. Якщо, скажімо, ми видали книгу Тімоті Снайдера і він приїжджає в Київ, то, я гадаю, якщо у нас буде такий центр у Львові, то він приїде і до Львова. І це стосується не лише його, але й багатьох інших цікавих осіб.
Можливо бачите якісь конкретні механізми роботи з університетами, академічними середовищами, щоб залучити більшу авдиторію до таких наукових проєктів?
Методи більш-менш відомі. Креативні ідеї виникають періодично, коли хтось щось придумає – це новий фестиваль якийсь, чи новий показ, чи тиждень книги нон-фікш. Можна багато перелічувати. А от головне – систематична співпраця з авторами, запрошення їх і проведення презентацій нових книжок. У багатьох країнах світу є такий механізм – вручення різних премій, заснування різних премій і круглих столів, обговорення актуальних проблем. Не лише політичних. Бо обговорення політичних проблем у нас більш-менш відпрацьоване і діє на різних телеканалах чи інтернеті. Йде мова про те, що набагато ефективнішими є круглі столи і обговорення не онлайн, а офлайн.
Свого часу, на межі століть, коли не було чи майже не було інтернету, ми збиралися і збирали найкращих українських інтелектуалів, говорили про проблеми, які здебільшого є міждисциплінарними проблемами.
Читайте також: "Я пишаюся тим, що "Дух і Літера" долучиться до відкриття у Львові найбільшої наукової книгарні", – Сергій Квіт
От, до прикладу, проблему соціальної напруги обговорюють не тільки соціологи, а й історики, економісти, психіатри. Тобто всі, хто має свою частку і свій погляд на проблему. Я думаю, що цей досвід є унікальним і добре було б його поширити і сьогодні на проблемному рівні, чи культурному, чи декламації.
Моя теза така: свого часу Львів зробив дуже багато для того, щоб підсилити український політикум. Багато львів'ян стали політичними лідерами в Києві. І це є суттєво, адже йдеться про сотні людей. Думаю, що нині настав такий етап, коли Київ в якійсь мірі може повернути такі борги і повернути тою інтелектуальною наснагою, яку ми в свій час могли зібрати, зберегти і розвинути.
На сьогодні ми є провідними у цій сфері, в сфері співпраці з науковцями гуманітаріями всього світу, і ми радо би поділилися цим багатством з нашими друзями у Львові.
Розкажіть детальніше про кінозал з документалістикою, який має бути представлений в новому мистецько-науковому центрі.
Це наразі є моєю мрією. Українська кінодокументалістика – дуже потужна. Вона була потужною ще в радянські часи, тоді Україна була одним із найкращих документальних центрів Радянського Союзу. Документальне кіно, в силу різних причин, знаходиться на марґінесах сучасної культури. І, в той же час, воно дуже потужне. Навіть ті фільми, які йдуть зараз на різних телеканалах (зокрема "Еспресо", "5 канал" та інших) – вони показують світову документалістику, а дуже мало показують українську.
Є у нас фільм про більшість тих письменників, художників, політичних діячів, яких не дуже багато знають зі зрозумілих причин. Проте мова кіно більш проста і легко сприймається авдиторією. Думаю, якщо була б можливість налагодити кіноклуб, де можна було б подивитися такі фільми, то було б дуже добре. Бо на фестиваль документального кіно в Україні приходять, але це тільки, як правило, для тих, хто занурений і знає цю сферу. А я думаю, що вона потрібна для того, щоб більше киян і львів'ян, та й загалом усіх українців знали про це.
Як оцінюєте свої шанси на перемогу в інвестиційному конкурсі?
Думаю, що в нас є дуже непогані шанси, ми даємо хороші пропозиції. Я не знаю іншого видавництва в Україні, яке би могло представити стільки книжок і стільки напрямків нон-фікш, як можемо зробити ми.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.